Положення про оцiнку за системою CAMELS

2010-11-22T12:02:00.000-08:00

СХВАЛЕНО
Постанова Правління
Національного банку України

31.08.2007 р. № 312

Методичні вказівки щодо організації, проведення інспекційних перевірок та встановлення рейтингової оцінки банку

Розділ І. Загальні положення

1. Методичні вказівки щодо організації, проведення інспекційних перевірок та встановлення рейтингової оцінки банку (далі – Методичні вказівки) визначають організацію та порядок проведення інспекційних перевірок банків, які мають ліцензію Національного банку України (далі – банки), та їх закордонних філій (відділень), права й обов’язки членів інспекційної групи, процедуру узагальнення та оформлення результатів перевірки, порядок підготовки і передавання інформації про результати перевірки до банку, у якому проводилася перевірка, відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.
2. Нагляд за діяльністю банків, що ґрунтується на оцінці ризиків їх діяльності за рейтинговою системою CAMELS (далі – рейтингова система), полягає у визначенні загального стану банку на підставі єдиних критеріїв, які охоплюють його діяльність за всіма напрямами. Метою оцінки діяльності банків за рейтинговою системою є визначення тих з них, у яких незадовільний фінансовий стан, операції або менеджмент мають недоліки, що можуть призвести до ліквідації банку та потребують посиленого контролю служби банківського нагляду Національного банку України (далі – служба банківського нагляду) і вжиття відповідних заходів для усунення цих недоліків у діяльності банку та стабілізації його фінансового стану та недопущення загрози інтересам вкладників і кредиторів банку.
3. Рейтингова система дає змогу Національному банку України (далі – Національний банк) оцінювати загальний стан і стабільність банківської системи, отримувати інформацію для визначення пріоритетів у діяльності банківського нагляду та необхідних матеріальних і людських ресурсів для здійснення належного контролю за банківською системою в цілому.
Рейтингова система передбачає ретельний аналіз стану банку, який можна провести лише під час комплексної інспекційної перевірки, на підставі результатів якої повною мірою визначити ставлення керівництва банку до ризиків і забезпечення його управління ними.
4. Усі строки, що зазначені в цих Методичних вказівках, і вимоги щодо здійснення інспекційних перевірок передбачені Положенням про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 №276, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.08.2001 за №703/5894.

Розділ ІІ. Проведення інспекційних перевірок банків

Глава 1. Загальні положення

1.1. Виїзна перевірка банку як і безвиїзний нагляд і ліцензування є складовою частиною наглядової системи Національного банку за діяльністю банків. Інспекційна перевірка не є аудитом або ревізією.
1.2. Інспекційна перевірка здійснюється з метою оцінки ризиків, притаманних діяльності банку, дотримання банком банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку, визначення рівня безпеки і стабільності здійснюваних банком операцій, достовірності його звітності. Особлива увага звертається на оцінку ризиків у діяльності банку, у тому числі на консолідованій основі, якості управління ризиками, оцінку системи внутрішнього контролю, корпоративного управління тощо.
1.3. Інспекційні перевірки можуть бути:
плановими – здійснюються комплексно (перевірці підлягають усі напрями діяльності банку) або з окремих напрямів діяльності/операцій відповідно до плану інспекційних перевірок;
позаплановими – за наявності обґрунтованих підстав.
З метою забезпечення координації процесу перевірок у межах системи Національного банку план інспекційних перевірок банків на поточний рік (далі – План інспекційних перевірок) складається департаментом, що безпосередньо здійснює нагляд за банками (далі − департамент), на підставі пропозицій і планів перевірок територіальних управлінь Національного банку та всіх структурних підрозділів, на які покладено функції контролю і нагляду за банками.
Річні та квартальні плани інспекційних перевірок затверджує директор департаменту і погоджує перший заступник Голови Національного банку України або заступник Голови Національного банку України, якому згідно з функціональними обов’язками підпорядкована служба банківського нагляду (далі – заступник Голови).
1.4. Інспекційним перевіркам підлягають банки, які здійснюють банківську діяльність на підставі банківської ліцензії. Під час інспекційної перевірки, крім банку, об’єктом перевірки можуть бути:
філії та інші підрозділи банку (у тому числі ті, що розташовані поза межами місцезнаходження головного офісу банку);
власник істотної участі в банку, якщо Національний банк вважає, що його діяльність не відповідає вимогам, установленим Законом України “Про банки і банківську діяльність” щодо істотної участі, або негативно впливає на фінансову безпеку і стабільність банку;
особа, яка придбала істотну участь у банку та не виконала вимоги, установленої Законом України “Про банки і банківську діяльність” щодо отримання письмового дозволу Національного банку;
особа, щодо якої є достовірна інформація про здійснення нею банківської діяльності без банківської ліцензії.
1.5. Планова комплексна інспекційна перевірка банку (юридичної особи в цілому, уключаючи перевірки окремих філій або інших підрозділів) здійснюється не частіше одного разу на рік. Перша комплексна інспекційна перевірка банку здійснюється не раніше ніж через 12 місяців з дня отримання ним банківської ліцензії.
1.6. Комплексним інспекційним перевіркам не підлягають банки, у яких Національний банк відкликав банківську ліцензію.
1.7. Під час планування комплексних інспекційних перевірок банків 1 та 2 груп одночасно передбачається проведення інспекційних перевірок їх філій регіонального значення та інших підрозділів банку. Інспекційні перевірки філій або інших підрозділів банків 1 та 2 груп, а також підрозділів банків інших груп здійснюються в разі потреби в їх проведенні.
Перевірка окремої філії банку включається до Плану інспекційних перевірок, якщо обсяг активів філії становить п'ять і більше відсотків активів банку – юридичної особи або є обґрунтовані підстави для такої перевірки. Такими підставами можуть бути:
інформація безвиїзного нагляду щодо наявності ризиків у діяльності філії та/або суттєвих порушень вимог банківського законодавства і нормативно-правових актів Національного банку;
інформація про попередні перевірки (з урахуванням питань, які підлягали перевірці), про виявлені порушення і результати проведеної роботи щодо їх усунення;
інформація про виконання банками розроблених заходів фінансового оздоровлення з урахуванням вимог і пропозицій Національного банку щодо діяльності філії;
дані інших підрозділів Національного банку щодо ризикової діяльності філії;
результати перевірок діяльності банків, які здійснювалися державними контрольними та правоохоронними органами, зовнішніми аудиторами щодо діяльності філії;
звернення, скарги вкладників, кредиторів та інших юридичних і фізичних осіб, пов’язані з діяльністю філії;
завдання і вказівки керівництва Національного банку.
Перша перевірка філії з питань дотримання вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку щодо її відкриття здійснюється не раніше ніж через 12 місяців з дня отримання Національним банком повідомлення про її відкриття.
1.8. Обов’язковим перевіркам підлягають філії, що розміщені на території інших держав, якщо інше не передбачено двосторонніми договорами між центральними банками або відповідними органами банківського нагляду.
1.9. Національний банк може прийняти рішення про проведення позапланової інспекційної перевірки банку, філії та інших підрозділів банку за наявності обґрунтованих підстав. Такими підставами є виявлення під час здійснення безвиїзного нагляду (у тому числі за результатами аналізу показників системи раннього реагування) суттєвого погіршення фінансового стану банку або фактів проведення банком (його філіями або іншими підрозділами) ризикових операцій, що загрожують інтересам вкладників або інших кредиторів банку, чи фактів подання Національному банку недостовірної звітності, а також зміна власника (власників) істотної участі в банку або голови спостережної ради та/або голови правління, набуття банком статусу спеціалізованого, звернення банку щодо відкриття філій або інших підрозділів, отримання ліцензій чи дозволів, передбачених законодавством України, тощо.

Глава 2. Створення інспекційної групи та підготовка документів, пов’язаних з проведенням інспекційної перевірки

2.1. Проведення інспекційної перевірки забезпечується в три таких етапи:
підготовка до проведення інспекційної перевірки;
інспекційна перевірка;
підготовка документів про результати інспекційної перевірки і їх подання до банку.
2.2. Для здійснення планової інспекційної перевірки готується посвідчення на право проведення цієї перевірки (далі – посвідчення про перевірку). У посвідченні про перевірку зазначаються назва об’єкта перевірки, підстави для її проведення, строки проведення (дати початку і закінчення), період діяльності, за який проводиться інспекційна перевірка, остання дата якого є датою інспектування (далі – період інспектування), перелік питань, що підлягають перевірці (оформлений як додаток до посвідчення), склад інспекційної групи (із зазначенням прізвищ, імен, по батькові, посад).
Посвідчення про перевірку банків 1 та 2 груп, що здійснюються згідно з Планом інспекційних перевірок, оформляються за підписом Голови Національного банку України чи заступника Голови або особи, яка виконує обов’язки однієї із зазначених осіб, або директора департаменту.
Посвідчення про перевірку банків 3 і 4 груп та їх філій, що здійснюються згідно із затвердженим Планом інспекційних перевірок, оформляються за підписом заступника Голови, директора департаменту, начальника відповідного територіального управління Національного банку або особи, яка виконує його обов’язки, за місцезнаходженням банку – юридичної особи або його підрозділів.
Посвідчення про перевірку оформляються на бланках для листів відповідного територіального управління Національного банку. Територіальне управління Національного банку, керівник якого підписав посвідчення про перевірку, зобов’язане не пізніше третього робочого дня з дати реєстрації посвідчення про перевірку надіслати департаменту його копію засобами електронної пошти. Крім того, якщо здійснюється перевірка філії, то копія посвідчення про перевірку надсилається на адресу територіального управління Національного банку за місцезнаходженням банку – юридичної особи.
2.3. Посвідчення про перевірку філій банків 1 та 2 груп оформляються тільки після офіційного повідомлення Національним банком банку – юридичної особи про проведення перевірки й отримання територіальним управлінням Національного банку відповідного листа-повідомлення від департаменту. Якщо в перевірці беруть участь працівники центрального апарату Національного банку, то посвідчення про перевірку філії може також підписуватися заступником Голови або особою, яка виконує його обов’язки, або директором департаменту.
2.4. У разі внесення змін до посвідчення в частині зміни строків проведення інспекційної перевірки, періоду інспекційної перевірки, переліку питань, що підлягають перевірці, складу інспекційної групи оформляється додаток до посвідчення з відповідною інформацією, який є його невід’ємною частиною і засвідчується підписом особи, якій надано право на підписання цього посвідчення. Додаток оформляється на бланку для листів територіального управління Національного банку.
2.5. Підрозділ виїзного нагляду, готуючись до інспекційної перевірки, надсилає запит щодо потрібної інформації до інших підрозділів служби банківського нагляду та центрального апарату Національного банку в строк не пізніше ніж за 15 робочих днів до початку проведення перевірки.
Цю інформацію, як правило, надають такі департаменти Національного банку, як платіжних систем, готівково-грошового обігу, монетарної політики, бухгалтерського обліку, валютного контролю та ліцензування, реєстрації та ліцензування банків.
2.6. Підрозділ безвиїзного нагляду відповідно до Плану інспекційних перевірок подає підрозділам інспектування матеріали для проведення підготовки до інспекційної перевірки не пізніше ніж за сім робочих днів до початку перевірки. Ці матеріали мають містити інформацію про:
фінансовий стан банку на дату інспектування, основні проблеми та тенденції в його діяльності за результатами аналізу звітності показників уніфікованого звіту про діяльність банку, системи раннього реагування та виконання прогнозних показників протягом періоду інспектування;
показники економічних нормативів за станом на дату інспектування та протягом періоду інспектування з результатами аналізу зазначених даних і з наведенням причин порушення (якщо воно є) установлених нормативів;
звітність банку, що є в розпорядженні підрозділу безвиїзного нагляду, за станом на дату інспектування або на попередню звітну дату, якщо строки подання звітності для банку не настали;
заходи впливу до банку, які були застосовані Національним банком протягом періоду інспектування, та вжиті банком заходи щодо усунення порушень і недоліків у роботі;
сфери діяльності банку, що потребують особливої уваги під час інспекційної перевірки (із зазначенням конкретних рахунків, дат операцій, сум тощо);
іншу інформацію про діяльність банку, яка може бути корисною під час проведення інспекційної перевірки.
2.7. У разі прийняття рішення про проведення позапланової інспекційної перевірки підрозділ безвиїзного нагляду (центрального апарату або відповідного територіального управління) терміново готує і надає підрозділу, що здійснюватиме інспекційну перевірку, потрібну для цього інформацію залежно від підстав для її проведення та виявлення проблем у діяльності банку.
2.8. Департамент оформляє розпорядження про проведення позапланової інспекційної перевірки в разі наявності обґрунтованих підстав і відповідного звернення територіального управління Національного банку.
2.9. Звернення територіального управління Національного банку з обґрунтуванням необхідності призначення позапланової інспекційної перевірки (у тому числі з копіями звернень правоохоронних органів чи скарг громадян) має бути надіслане департаменту не пізніше ніж за сім робочих днів до дати початку цієї перевірки.
2.10. Рішення щодо проведення позапланової перевірки банку оформляється як розпорядження і підписується Головою Національного банку України або уповноваженою ним особою. Уповноваженою особою (за наявності довіреності за підписом Голови Національного банку України) може бути перший заступник Голови, заступник Голови, директор департаменту.
У разі потреби зміни до розпорядження оформляються відповідним розпорядженням.
2.11. Запит до банку щодо подання потрібних для підготовки до інспекційної перевірки матеріалів надсилається разом з офіційним повідомленням про проведення цієї перевірки не пізніше ніж за 10 днів до її початку. Це повідомлення, що оформляється на бланку Національного банку і надсилається на адресу банку засобами електронної пошти, має містити таку інформацію:
вид інспекційної перевірки;
підстави для призначення інспекційної перевірки;
дати початку та закінчення інспекційної перевірки;
період інспектування;
запит щодо надання потрібної для підготовки до інспекційної перевірки інформації (у тому числі докладний перелік цієї інформації);
відомості про керівника інспекційної групи і контактний телефон;
пропозиції щодо попередньої зустрічі з керівниками банку;
форми аналітичних таблиць, які потрібно заповнити банку до початку інспекційної перевірки;
строк подання інформації, що запитується в банку;
іншу важливу інформацію.
Отримана від банку інформація не підлягає розголошенню.
2.12. Результати підготовки до інспекційної перевірки оформляються як звіт про підготовку до інспекційної перевірки, який має містити інформацію про:
фінансовий стан банку на дату інспектування або на попередню звітну дату, якщо строки подання банками звітності, на підставі якої визначається їх фінансовий стан, не настали;
тенденції щодо змін у діяльності банку протягом періоду інспектування;
обсяги інспекційної перевірки;
питання, що потребують особливої уваги під час проведення інспекційної перевірки;
розрахунок робочого часу інспекторів, що потрібний на перевірку окремих питань діяльності банку, які підлягають перевірці;
графік проведення інспекційної перевірки.
Звіт про підготовку інспекційної перевірки з питань фінансового моніторингу не складається.
2.13. Інспекційні перевірки банків 1 та 2 груп здійснюються під керівництвом інспекторів центрального апарату Національного банку. До роботи в групах, що здійснюють інспекційні перевірки, залучаються службовці підрозділів банківського нагляду центрального апарату і територіальних управлінь Національного банку. Службовці територіальних управлінь Національного банку беруть участь у комплексних інспекційних перевірках банків 1 та 2 груп відповідно до плану-графіка, що складається та погоджується після затвердження річного Плану інспекційних перевірок.
2.14. Протягом тижня до початку інспекційної перевірки проводиться попередня зустріч з керівниками банку, на якій обговорюються організаційні питання майбутньої інспекційної перевірки, її обсяги та методи проведення. Зустріч з керівниками банку, який перевірятиметься під керівництвом інспекторів центрального апарату Національного банку, проводять директор департаменту або його заступник та/або керівник підрозділу інспекційних перевірок, а також керівник інспекційної групи чи його заступник. Зустріч з керівниками банку, який перевірятиметься під керівництвом інспекторів територіального управління Національного банку, проводять начальник територіального управління Національного банку або його заступник та/або начальник відділу банківського нагляду територіального управління Національного банку або його заступник, а також керівник інспекційної групи чи його заступник. Від банку для участі в зустрічі запрошуються голова ради або його заступник, голова та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер і керівники структурних підрозділів банку.
2.15. Склад інспекційної групи визначається та затверджується:
директором департаменту, якщо керівництво інспекційною перевіркою здійснює інспектор центрального апарату Національного банку;
начальником відповідного територіального управління Національного банку – у разі проведення інспекційної перевірки інспекторами цього територіального управління Національного банку.
2.16. До складу інспекційної групи можуть входити службовці інших структурних підрозділів центрального апарату Національного банку, які на час перевірки підпорядковуються керівникові інспекційної групи.
Цим службовцям може надаватися окреме завдання щодо перевірки питань, які належать до компетенції підрозділів, у яких вони працюють. Вони складають окремі довідки про результати перевірки, які узгоджують з представниками банку, що перевіряється. Узгоджені з банком довідки про результати перевірки разом із висновками та запереченнями банку (у разі їх наявності), офіційними пропозиціями щодо застосування або незастосування заходів впливу за порушення нормативно-правових актів Національного банку, виявлені внаслідок перевірки, передаються керівникові інспекційної групи для врахування під час написання звіту про інспектування.

Глава 3. Умови та процедури здійснення
інспекційної перевірки

3.1. Інспекційна перевірка здійснюється відповідно до Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 № 276, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.08.2001 за № 703/5894, Методичних вказівок з інспектування банків в Україні, схвалених постановою Правління Національного банку України від 18.05.99 №241 (зі змінами), Методичних вказівок з інспектування банків “Система оцінки ризиків”, схвалених постановою Правління Національного банку України від 15.03.2004 №104, Методичних рекомендацій стосовно здійснення перевірки банку (філії) з питань дотримання вимог законодавства України, що регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та складання довідки за її результатами, схвалених постановою Правління Національного банку України від 25.06.2005 №231, затвердженого плану і розробленого графіка інспекційної перевірки. План інспекційної перевірки кожного банку складається з урахуванням результатів процесу підготовки до проведення інспекційної перевірки і затверджується директором департаменту або керівником територіального управління Національного банку.
Під час складання плану інспекційної перевірки відповідного банку за основу береться базовий перелік питань, що підлягають перевірці, визначений департаментом і затверджений виконавчим директором – директором Дирекції з банківського регулювання та нагляду або його заступником.
3.2. Права й обов’язки інспекторів та службовців інших структурних підрозділів Національного банку, які беруть участь в інспекційній перевірці банку (філії та інших підрозділів банку), визначаються Законами України “Про Національний банк України”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” і нормативно-правовими актами Національного банку.
Інспектор або службовець іншого структурного підрозділу Національного банку під час виконання своїх службових обов’язків у період проведення інспекційної перевірки має право:
на вільний доступ до всіх документів та інформації об’єкта перевірки, у тому числі до тих, що становлять банківську чи комерційну таємницю;
на вільний доступ у робочий час до всіх приміщень об’єкта перевірки;
безоплатно одержувати від об’єкта перевірки інформацію щодо його діяльності та пояснення (у тому числі письмові) з окремих питань діяльності й за фактами порушень банком (філією) банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку, а також вимагати від об’єктів перевірки будь-яку інформацію, необхідну для здійснення перевірки;
виносити за межі банку (філії та інших підрозділів банку) засвідчені банком (філією та іншими підрозділами банку) копії документів, у тому числі підготовлені методом сканування або створення фотокопій, що можуть свідчити про факти порушення банком банківського законодавства;
перевіряти будь-яку звітність афілійованої особи банку щодо її взаємовідносин з банком з метою визначення впливу цих відносин на стан банку;
вибірково здійснювати перевірку стану заставленого майна з виїздом на місце її проведення;
проводити зустріч із зовнішнім аудитором відповідно до Методичних рекомендацій щодо взаємодії між інспекторами банківського нагляду Національного банку України та зовнішніми аудиторами банку, затверджених постановою Правління Національного банку України від 29.04.2004 №191.
Інспектор або службовець іншого структурного підрозділу Національного банку, який бере участь в інспекційній перевірці, зобов’язаний:
дотримуватися вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку;
сумлінно, вчасно та якісно виконувати свої службові обов’язки і доручення керівництва;
не розголошувати інформацію, що становить банківську чи службову таємницю або має конфіденційний характер і стала йому відомою у зв’язку з виконанням службових обов’язків.
Інспектор або службовець іншого структурного підрозділу Національного банку, який бере участь в інспекційній перевірці, не має права проводити зустрічі з представниками банку одноосібно з метою запобігання конфліктним ситуаціям та уникнення звинувачень у неправильному трактуванні отриманої під час зустрічі інформації, за винятком випадків, коли перевірка банку (та/або його філій чи інших підрозділів банку) з окремих напрямів діяльності/операцій проводиться одноосібно.
3.3. Кожен член інспекційної групи:
здійснює перевірку щодо питань, які визначені для нього керівником інспекційної групи, згідно з цими Методичними вказівками і планом інспекційної перевірки;
має бути компетентним і володіти навичками перевірки визначеного для розгляду питання, уміти застосовувати вимоги законодавства України до діяльності банку в кожній конкретній ситуації та фахово викладати інформацію щодо результатів перевірки в довідках.

Глава 4. Проведення інспекційної перевірки банку

4.1. Під час здійснення інспекційної перевірки використовуються установчі документи банку, внутрішні положення, процедури та правила банку, що пов’язані з його діяльністю, матеріали засідань діючих комітетів банку, загальних зборів акціонерів банку або зборів органів управління банку, виконавчих та контрольних органів, інші документи, які є в банку.
Запит на отримання в банку необхідних документів оформляється в письмовій формі за підписом керівника інспекційної групи або його заступника.
Запит оформляється на ім’я компетентного представника банку (філії та інших підрозділів банку) у двох примірниках, один з яких подається представникові банку (філії та інших підрозділів банку), а другий з його відміткою про отримання (із зазначенням дати та підписом) залишається в керівника інспекційної групи для контролю.
4.2. Вибірково перевіряються подані банком (філією) дані синтетичного та аналітичного обліку, достовірність фінансової звітності банку, інформація, підготовлена банком (філією) на прохання керівника інспекційної групи. Обсяги операцій, які підлягають інспектуванню, визначаються керівництвом Національного банку.
4.3. Розпочавши інспекційну перевірку, керівник інспекційної групи та її члени, які вивчають загальні питання затвердженого плану інспекційної перевірки, зустрічаються з членами правління банку, керівниками закордонних філій (відділень) банку та їх заступниками, керівниками структурних підрозділів банку, до компетенції яких належать ці питання, та в разі потреби з іншими працівниками банку. Крім того, за участю інспекторів проводяться робочі наради з іншими відповідальними працівниками. За потреби інспектори беруть участь у засіданнях і зборах банківських комітетів та органів. Метою таких зустрічей є отримання нової інформації про найважливіші події в діяльності банку, упровадження нових продуктів і видів послуг, утворення нових структурних підрозділів банку, склад керівних органів та зміни, які відбулися за період, що підлягає перевірці.4.4. Під час проведення інспекційних перевірок розгляду підлягають такі питання:
а) капітал:

достатність капіталу та його адекватність ризикам, що асоціюються з банківськими операціями і діяльністю;
структура та якість складових капіталу;
здатність/готовність акціонерів підтримувати капітал на достатньому рівні. Розгляд плану капіталізації банку, джерел поповнення капіталу як реальних, так і потенційних;
визначення реальної частки участі найбільших акціонерів у статутному капіталі;
дотримання економічних нормативів, достовірність їх розрахунку та складання форм звітності;
визначення та оцінка концентрації ризиків (у тому числі за операціями з інсайдерами), їх вплив на капітал;
вплив ризиків, притаманних банку, на капітал;
дивідендна політика;
дотримання вимог Національного банку щодо бухгалтерського обліку за рахунками капіталу;

б) активи:

оцінка якості активів у цілому;
аналіз тенденцій та обсягів активів (робочих і неробочих);
визначення обсягу проблемних і негативно класифікованих активів (з урахуванням позабалансових активів) і тенденцій їх змін, їх вплив на загальний стан банку;
оцінка якості та адекватності управління активами, внутрішніх положень і процедур щодо управління активами та їх дотримання;
оцінка якості кредитного портфеля, застави, у тому числі майна, що перейшло у власність банку як заставодержателя відповідно до рейтингової системи та системи оцінки ризиків;
оцінка якості портфеля цінних паперів;
оцінка якості дебіторської заборгованості;
аналіз основних засобів;
аналіз інших активів;
установлення та оцінка ризику концентрації активів;
дотримання економічних нормативів, достовірність їх розрахунку та складання форм звітності;
обсяги та умови операцій з інсайдерами;
достатність сформованих резервів під активні операції, їх динаміка з урахуванням зростання обсягів активів;
стан претензійно-позовної роботи, дотримання вимог законодавства України під час списання активів;
дотримання вимог Національного банку щодо бухгалтерського обліку активних операцій;

в) менеджмент:

розуміння керівництвом ризиків, пов’язаних з банківською діяльністю, та здатність управляти ними;
роль ради та правління банку і шляхи їх взаємодії;
ефективність системи управління ризиками;
достатність капіталу, якість активів, фінансові результати діяльності банку, управління ліквідністю;
ефективність організаційної структури, діяльності комітетів банку;
оцінка стратегії розвитку банку і відповідність їй поточних планів діяльності;
стан мережі філій банку або інших підрозділів, тенденції та плани їх розвитку;
оцінка системи внутрішнього контролю;
оцінка якості й достатності внутрішніх положень і процедур банку, їх дотримання;
перевірка порядку ведення діловодства та архівної справи;
оцінка роботи внутрішнього і зовнішнього аудиту, адекватності реагування банку на зауваження аудиторів;
оцінка роботи та достатність інформаційних систем банку;
відносини з інсайдерами;
кадрова політика, рівень кваліфікації кадрів;
оцінка достатності внутрішньої звітності банку, достовірність наданої Національному банку фінансової і статистичної звітності, дотримання вимог Національного банку щодо ведення бухгалтерського обліку;
оцінка врахування керівництвом банку рекомендацій, наданих після попередньої інспекційної перевірки банку;

г) надходження:

оцінка якості надходжень і їх структура;
достатність надходжень для покриття витрат, нарощення капіталу, формування резервів та виплати дивідендів;
здійснення коефіцієнтного аналізу прибутковості;
оцінка якості фінансового планування, формування та виконання бюджету банку;
визначення негативних факторів, що впливають/можуть вплинути на результат діяльності банку (судові позови, штрафи тощо);
залежність від непередбачених статей доходів або нетрадиційних джерел доходів. Вплив на рівень дохідності витрат майбутніх періодів, нарахованих доходів, інших факторів;
оцінка стану внутрішнього контролю за формуванням доходів і витрат;
оцінка якості внутрішніх положень і процедур банку щодо доходів і витрат;
визначення достовірності фінансової звітності та дотримання вимог Національного банку щодо ведення бухгалтерського обліку;
статті доходів/витрат, що потребують коригування за результатами інспектування;

ґ) ліквідність:

оцінка якості та достатності процесу управління активами і пасивами, інформаційних систем управління відповідно до рейтингової системи і системи оцінки ризиків;
оцінка активів (якості та обсягів), рівня їх ліквідності, впливу на ліквідність позабалансових операцій;
оцінка ресурсної бази, джерел її формування, стабільності, диверсифікації. Залежність від залучених дорогих коштів та системних клієнтів;
доступ до грошових ринків та інших джерел фінансування;
збалансованість активів і пасивів за строками погашення і достовірність відповідної внутрішньої звітності та звітності, що подається до Національного банку;
наявність зустрічних кредитів і депозитів та їх вплив на ліквідність банку;
оцінка ефективності системи ціноутворення;
оцінка адекватності внутрішніх положень щодо управління ліквідністю, їх дотримання, визначення ризику ліквідності та якості управління ним;
оцінка плану дій банку під час кризи ліквідності та визначення рівня його достатності;
дотримання економічних нормативів;

д) чутливість до ринкових ризиків:

оцінка чутливості надходжень банку та капіталу до несприятливих змін у відсоткових ставках, курсах іноземних валют, цін на товари та/або цін на акції;
оцінка адекватності положень та процедур банку щодо управління ринковими ризиками вимогам Національного банку;
оцінка наявних лімітів ризику, їх ефективності та дотримання, внутрішньої звітності, джерел інформації щодо ринкових ризиків;
оцінка ефективності управління та внутрішнього контролю за ринковими ризиками;

е) валютні операції:

оцінка рівня валютного ризику та здійснення контролю за ним;
дотримання економічних нормативів;

є) проведення довірчих, дилерських, інших операцій:

оцінка проведення довірчих операцій;
оцінка проведення дилерських операцій;
оцінка інших послуг, які надає банк;

ж) проведення позабалансових операцій:

аналіз ризиковості операцій, відображених за позабалансовими рахунками, їх вплив на якість активів, ліквідність тощо;
оцінка рахунків, які пов’язані з кредитними операціями;
оцінка рахунків, які пов’язані з валютними операціями;
оцінка рахунків, які пов’язані з гарантійними зобов’язаннями;
оцінка інших рахунків;

з) організація системи ризик-менеджменту банку та ефективність її функціонування.

Під час проведення комплексного інспектування банку може здійснюватися перевірка з питань дотримання ним вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
4.5. Під час проведення комплексної інспекційної перевірки або за результатами інспекційної перевірки з окремих напрямів діяльності/операцій банку (та/або його філій чи інших підрозділів банку) складаються довідки про інспекційну перевірку (далі – довідка про перевірку). Кожна довідка про перевірку роздруковується в трьох примірниках.
У довідках про перевірку зазначаються прізвища керівників структурних підрозділів і комітетів банку та його філій, у діяльності яких під час перевірки виявлені порушення або діяльність яких пов’язана з підвищеним рівнем ризику з подальшим відображенням цієї інформації у відповідних розділах звіту про інспектування.
У разі виявлення за результатами перевірки банку порушень банками банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, відповідний розділ довідки про перевірку з окремого питання має містити код і опис порушення, посилання на нормативний документ, положення якого було порушено [назва, номер і дата прийняття, положення (пункт, стаття) документа], прізвище, ім’я та по батькові посадової особи банку (керівника структурного підрозділу, комітету банку), у діяльності яких під час проведення перевірки були виявлені порушення чи діяльність яких призвела до підвищення рівня ризику, примітку щодо факту усунення порушення під час проведення інспекційної перевірки.
Банку разом з довідкою про перевірку має надаватися письмовий запит на отримання документів, які підтверджують факт порушення, та/або відповідне письмове пояснення банку.
Довідки про перевірку філій банків 1 та 2 груп і банків 3 та 4 груп з питань дотримання вимог законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, надсилаються на адресу Департаменту з питань запобігання використанню банківської системи для легалізації кримінальних доходів та фінансування тероризму не пізніше п’яти робочих днів після закінчення перевірки.
Довідки про перевірку філій банків 3 та 4 груп з питань дотримання вимог законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, надсилаються на адресу територіального управління Національного банку, яке здійснює нагляд за банком – юридичною особою, не пізніше п’яти робочих днів після закінчення перевірки.
4.6. Два примірники кожної з довідок про перевірку надаються голові правління банку або керівникові його філії чи іншого підрозділу банку, або іншому уповноваженому керівникові внутрішнього підрозділу банку, який відповідає за визначений напрям роботи банку (далі – керівник банку), під його підпис на третьому примірнику, що зберігається в інспектора або керівника інспекційної групи.
4.7 У разі неповернення банком в установлений строк підписаного примірника довідки про перевірку, наданої для ознайомлення та підписання, або відмови від її підписання керівник інспекційної групи використовує для подальшої роботи третій примірник довідки, який зберігається в Національному банку (або в територіальному управлінні Національного банку).
4.8. Під час комплексної інспекційної перевірки банку або проведення інших перевірок, до плану яких входить перевірка кредитних, депозитних і розрахункових операцій, заповнюється анкета власників банку.
Керівник інспекційної групи надсилає анкету власників банку після закінчення інспекційної перевірки відповідному підрозділу безвиїзного нагляду Національного банку (територіального управління Національного банку) та разом зі звітом про інспектування до департаменту.

Глава 5. Оформлення документів про результати інспекційної перевірки

5.1. За результатами комплексної інспекційної перевірки банку на підставі довідок про перевірку окремих напрямів діяльності/операцій банку (у тому числі його філій та/або інших підрозділів, що перевірялися під час проведення комплексної інспекційної перевірки банку) складається звіт про інспектування.
5.2. Звіт про інспектування має визначену типову форму, затверджену заступником Голови, яка доводиться департаментом до відома територіальних управлінь Національного банку для використання в роботі.
5.3. Звіт про інспектування складається у двох примірниках. Один його примірник залишається в Національному банку (територіальному управлінні Національного банку), другий − подається раді та правлінню банку.
5.4. Разом із складанням звіту про інспектування визначаються рейтингові оцінки всіх компонентів рейтингової системи CAMELS (далі – рейтингова система), а також комплексна рейтингова оцінка (далі – рейтингова оцінка) банку в порядку, визначеному в розділі ІІІ цих Методичних вказівок.
Рейтингова оцінка банку, яка визначена за рейтинговою системою, виставляється за формою встановленого зразка, що додається.
5.5. Рейтингова оцінка банків визначається за результатами кожної інспекційної перевірки та є дійсною до проведення наступної інспекційної перевірки. Базовою є рейтингова оцінка, установлена за результатами останньої інспекційної перевірки банку. Якщо в період між інспекційними перевірками фахівцями служби банківського нагляду була проведена інспекційна перевірка окремого компонента рейтингової системи (наприклад, щодо достатності капіталу та/або якості активів тощо), то затверджена рейтингова оцінка банку може бути змінена (поліпшена/погіршена) на підставі даних цієї перевірки.
5.6. Погодження звіту про інспектування та затвердження рейтингової оцінки банку здійснюється за такою процедурою:
а) підготовка службової записки за підписом керівника підрозділу, фахівцями якого була проведена інспекційна перевірка, та передавання її разом із проектом звіту про інспектування (довідки) та пропозиціями щодо рейтингової оцінки до підрозділу безвиїзного нагляду, який протягом п’яти робочих днів з часу отримання цього проекту аналізує його і готує письмовий висновок щодо інформації, викладеної в проекті звіту про інспектування (довідці), у тому числі щодо погодження/непогодження рейтингової оцінки банку та оцінок окремих компонентів рейтингової системи;
б) обговорення висновків інспекційної перевірки (перевірки окремого компонента) і рейтингової оцінки банку та оцінок окремих компонентів рейтингової системи за участю керівників підрозділів виїзного і безвиїзного нагляду, керівника інспекційної групи і службовця, який здійснює безвиїзний нагляд за відповідним банком;
в) погодження рейтингової оцінки банку та оцінок окремих компонентів рейтингової системи директором департаменту (його заступником);
г) підготовка пакета документів для подання на розгляд заступника Голови, що має містити:
проект звіту про інспекційну перевірку;
погоджені директором департаменту рейтингову оцінку банку та оцінки окремих компонентів рейтингової системи;
інформацію щодо погодження висновків і результатів інспекційної перевірки службовцем, який здійснює безвиїзний нагляд за відповідним банком;
інформацію щодо оцінки кожного з членів інспекційної групи (з метою вдосконалення процесу інспектування та комплектування інспекційних груп кваліфікованими інспекторами за відповідними напрямами інспекційної перевірки);
ґ) затвердження заступником Голови або особою, яка виконує його обов’язки, рейтингової оцінки банку та оцінок окремих компонентів рейтингової системи та погодження звіту про інспектування. Підготовка пропозицій щодо доцільності/недоцільності застосування до банку заходів впливу (у разі наявності підстав) для подання на розгляд Комісії Національного банку з питань нагляду та регулювання діяльності банків (комісії при територіальному управлінні) і Правління Національного банку України (у разі потреби);
д) якщо службовці центрального апарату Національного банку здійснили інспекційну перевірку банку (перевірку окремого компонента рейтингової системи), нагляд за діяльність якого здійснює територіальне управління Національного банку, то протягом трьох робочих днів після затвердження рейтингової оцінки банку та оцінок окремих компонентів рейтингової системи звіт про інспектування (довідка) і рейтингова оцінка банку та оцінки окремих компонентів рейтингової системи надсилаються відповідному територіальному управлінню Національного банку для подальшого нагляду і роботи з банком з метою встановлення контролю за усуненням порушень, виявлених під час цієї інспекційної перевірки;
е) звіт про інспектування і затверджена рейтингова оцінка банку та оцінки окремих компонентів рейтингової системи подаються банку протягом трьох робочих днів після його погодження заступником Голови;
є) за результатами проведення інспекторами територіального управління Національного банку комплексної інспекційної перевірки банків – юридичних осіб, які віднесені до 3 та 4 груп, територіальне управління Національного банку зобов’язане не пізніше ніж через 14 робочих днів після закінчення перевірки (останньої дати перебування в банку згідно з посвідченням про перевірку) надіслати супровідний лист із затвердженим керівником територіального управління Національного банку проектом рейтингової оцінки банку та погодженим звітом про інспектування (разом із додатками 1 – 7 до нього) за допомогою засобів електронного зв’язку окремим файлом до департаменту (згідно з порядком роботи з конфіденційною інформацією в Національному банку) для їх погодження департаментом. Відповідальність за правомірність викладених у звіті висновків, здійснених на підставі матеріалів проведеного комплексного інспектування банків, які віднесені до 3 та 4 груп, покладається на керівників територіальних управлінь Національного банку;
ж) у разі отримання від департаменту інформації про погодження звіту про інспектування та рейтингових оцінок (далі – інформація) без зауважень територіальне управління зобов’язане:
протягом трьох робочих днів після одержання погодження від департаменту внести файл зі звітом про інспектування, додатками до нього і затвердженою рейтинговою оцінкою до модуля “Інспектування банків” в автоматизованій інформаційній системі “Досьє банків” (далі – АІС “Досьє банків”);
протягом трьох робочих днів надіслати спецзв’язком (або нарочним) раді та правлінню банку один примірник звіту про інспектування разом із супровідним листом, який має містити загальний висновок про результати проведеної інспекційної перевірки, у тому числі рейтингову оцінку;
не пізніше третього робочого дня після реєстрації супровідного листа до звіту про інспектування, надісланого раді та правлінню банку, надіслати його копію з реєстраційним номером і датою департаменту за допомогою засобів електронного зв’язку;
не пізніше трьох робочих днів з дати одержання (реєстрації) інформації або прийняття рішення Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків при територіальному управлінні Національного банку надіслати департаменту інформацію щодо застосованих до банків заходів впливу за результатами їх комплексних інспекційних перевірок, розроблених банками заходів для усунення виявлених недоліків, а також про стан їх виконання (у разі можливості);
з) у разі отримання від департаменту зауважень до звіту про інспектування та/або рейтингових оцінок територіальне управління зобов’язане:
у разі погодження територіального управління Національного банку внести необхідні зміни до звіту про інспектування чи рейтингових оцінок;
не пізніше трьох робочих днів після одержання зауважень до звіту про інспектування повторно надіслати департаменту за допомогою засобів електронного зв’язку окремим файлом (згідно з порядком роботи з конфіденційною інформацією в Національному банку) скоригований звіт про інспектування (разом з додатками) із супровідним листом та зміненими рейтинговими оцінками банку. У супровідному листі слід зазначити про згоду з аргументацією департаменту і на внесення необхідних змін;
у разі непогодження територіального управління з позицією департаменту:
не пізніше трьох робочих днів після одержання зауважень до звіту про інспектування та/або рейтингових оцінок надіслати департаменту за допомогою засобів електронного зв’язку окремим файлом (згідно з порядком роботи з конфіденційною інформацією в Національному банку) листа з докладним обґрунтуванням позиції територіального управління, яку департамент розглядає і подає остаточний висновок стосовно змісту звіту про інспектування, адекватності рейтингових оцінок та застосованих (передбачених для застосування) заходів впливу (далі – остаточний висновок);
після одержання від департаменту остаточного висновку територіальне управління Національного банку зобов’язане вжити заходів, визначених у підпункті “ж” цього пункту;
и) примірник довідки про перевірку банку – юридичної особи та його структурних підрозділів з питань повноти додержання вимог законодавства України, що регулює питання щодо запобігання використанню банківської системи для легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом [у тому числі проведені в межах комплексної інспекційної перевірки банку − юридичної особи або позапланової перевірки з окремих напрямів діяльності/операцій банку, серед яких є питання фінансового моніторингу], територіальні управління не пізніше п’ятого робочого дня з часу закінчення цієї перевірки (або дати, установленої в посвідченні/розпорядженні про проведення перевірки) уносять у вигляді файла з довідкою до модуля “Інспектування банків” в АІС “Досьє банків”. Одночасно до модуля “Реєстрація порушень” АІС “Досьє банків” вносяться дані про виявлені порушення законодавства України з питань запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
Документообіг між територіальними управліннями і Департаментом з питань запобігання використанню банківської системи для легалізації кримінальних доходів та фінансування тероризму здійснюється відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України і роз’яснень, підготовлених вищезазначеним департаментом;
і) копії довідок (у формі звіту про інспектування) про комплексні інспекційні перевірки філій банків у межах комплексного інспектування банків − юридичних осіб територіальні управління Національного банку зобов’язані не пізніше восьмого робочого дня з часу закінчення перевірки (або дати, установленої посвідченням про проведення перевірки) унести у вигляді файла з довідкою до модуля “Інспектування банків”/“Регіональне інспектування” в АІС “Досьє банків”.7
У разі виявлення в діяльності філії банку порушень банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку територіальне управління ініціює перед департаментом/відповідним територіальним управлінням (залежно від підпорядкованості банку − юридичної особи) застосування адекватних заходів впливу відповідно до вимог Регламенту застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.12.2002 № 460 (зі змінами);
ї) копії довідок про інспекційні перевірки (планові/позапланові) банків − юридичних осіб та їх структурних підрозділів з окремих напрямів діяльності/операцій (за винятком позапланових перевірок за зверненням банку щодо відкриття філій або інших підрозділів, отримання ліцензій та дозволів, передбачених законодавством України) територіальні управління Національного банку зобов’язані не пізніше восьмого робочого дня з часу закінчення перевірки (або дати, установленої в посвідченні/розпорядженні про проведення перевірки) унести у вигляді файла з довідкою до модуля “Інспектування банків”/“Регіональне інспектування” в АІС “Досьє банків”.
Документообіг здійснюється відповідно до процедури, визначеної в підпункті “ж” цього пункту;
й) за наявності документів або інформації, що можуть мати вплив на розгляд результатів будь-яких з вищезазначених перевірок (підтвердні документи про виявлені порушення у філіях банків, які віднесені до 1 та 2 груп, пояснення банку щодо причин допущених ним порушень, заперечення банку щодо висновків, викладених у звітах про інспектування/довідках про проведення перевірок, інформація про оскарження результатів перевірок або вжитих заходів впливу в суді, повідомлення від правоохоронних органів тощо), територіальні управління зобов’язані не пізніше третього робочого дня після одержання (реєстрації) цього документа/інформації надіслати його/її копію на паперових носіях до департаменту, у разі виявлення порушень законодавства України, що регулює питання щодо запобігання використанню банківської системи для легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, − до Департаменту з питань запобігання використанню банківської системи для легалізації кримінальних доходів та фінансування тероризму, у разі виявлення порушень валютного законодавства України – до Департаменту валютного контролю та ліцензування;
к) копії довідок про проведення перевірки банків − юридичних осіб за системою оцінки ризиків територіальні управління Національного банку зобов’язані не пізніше 30 робочих днів з часу закінчення перевірки (або дати, установленої в посвідченні про проведення перевірки) надіслати до департаменту за допомогою засобів електронного зв’язку;
л) якщо під час інспекційної перевірки банку (або його підрозділів) установлено факти подання Національному банку недостовірної звітності, яка не була виправлена під час перевірки, то пропозиції щодо застосування заходів впливу мають включати також вимоги щодо проведення коригування звітності. Коригування звітності банків проводиться в порядку, визначеному відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.
Обґрунтовані пропозиції щодо застосування заходів впливу разом із документами, що підтверджують факти порушення законодавства України або здійснення ризикових операцій, підрозділ інспектування передає підрозділу безвиїзного нагляду для застосування адекватних заходів впливу відповідно до вимог Регламенту застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.12.2002 № 460 (зі змінами);
м) заходи впливу за результатами інспекційної перевірки за порушення вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку та/або здійснення ризикових операцій, що загрожують інтересам вкладників або інших кредиторів банку, застосовуються відповідно до статті 73 Закону України “Про банки і банківську діяльність” і нормативно-правових актів Національного банку.

Глава 6. Ознайомлення зі звітом про інспектування

6.1. Звіт про інспектування банку разом із супровідним інформаційним листом, який має містити загальний висновок про результати проведеної інспекційної перевірки банку, надсилається спецзв’язком або нарочним спостережній раді та правлінню банку.
Інформація про рейтингову оцінку надається голові спостережної ради і голові правління банку разом із супровідним листом і звітом про інспектування.
6.2. У супровідному листі зазначається, що членам спостережної ради та правління банку необхідно уважно вивчити звіт про інспектування банку і залежно від рекомендацій, що містяться в ньому, ужити необхідних заходів щодо усунення виявлених порушень і зазначених недоліків.
Якщо Національний банк уважає, що є потреба проведення зустрічі з членами спостережної ради, то зазначається дата зустрічі.
6.3. За можливості має бути одержано підтвердження про доставку звіту про інспектування банку із зазначенням прізвища та ініціалів особи, яка його одержала, і дати доставки.

Розділ ІІІ. Визначення рейтингових оцінок за рейтинговою системою CAMELS

1. Основою рейтингової системи є оцінка ризиків та визначення рейтингових оцінок за такими основними компонентами:

достатність капіталу (C);
якість активів (A);
менеджмент (M);
надходження (E);
ліквідність (L);
чутливість до ринкового ризику (S).

2. Комплексна рейтингова оцінка визначається для кожного банку відповідно до рейтингових оцінок, зазначених вище. Рейтингова система дає змогу оцінити всі фактори, за якими оцінюються якість управління, фінансовий стан та якість операцій кожного банку, за яким здійснює нагляд Національний банк.
Визначення рейтингу банку за рейтинговою системою – це стандартизований метод оцінки банків, ефективність якого залежить від якості підготовки до проведення інспекційних перевірок з урахуванням результатів безвиїзного нагляду, кваліфікації та об’єктивності інспекторів служби банківського нагляду.
3. Рейтингова оцінка банку є власністю Національного банку і конфіденційною інформацією, призначеною тільки для внутрішнього використання, та не підлягає опублікуванню в засобах масової інформації.
4. Рейтингова оцінка банку доводиться Національним банком до відома кожного окремого банку протягом 10 робочих днів після його погодження (затвердження) в установленому порядку.
5. За рейтинговою системою передбачається визначити кожному банку цифрову рейтингову оцінку за шістьома компонентами, а комплексна рейтингова оцінка визначається на підставі рейтингових оцінок за кожним із цих компонентів. Кожен компонент рейтингової системи оцінюється за п’ятибальною шкалою, де оцінка “1” є найвищою оцінкою, а оцінка “5” – найнижчою. Комплексна рейтингова оцінка також визначається за п’ятибальною шкалою.
6. Визначення комплексної рейтингової оцінки є суб’єктивним процесом, який має бути добре обґрунтованим і спиратися на переконливі аргументи. Комплексна рейтингова оцінка не може визначатися як середнє арифметичне рейтингових оцінок за компонентами рейтингової системи, має бути цілим числом і враховувати всі основні фактори, що відображені під час визначення рейтингових оцінок за всіма компонентами. Також підраховується, скільки компонентів рейтингової системи мають однакову рейтингову оцінку, аналізується те, які саме компоненти мають однакову рейтингову оцінку. Як правило (у більшості випадків), комплексна рейтингова оцінка виставляється за рейтинговою оцінкою, що визначається найчастіше.
7. Для визначення комплексної рейтингової оцінки банків, які мають філії та інші підрозділи, використовують матеріали інспектування цих підрозділів (у тому числі розташованих в інших областях), якщо їх інспектування проведено одночасно (строки і дата, за станом на яку проводиться інспекційна перевірка банку – юридичної особи, збігаються з відповідними строками і датою інспектування філії) з інспекційною перевіркою банку.
8. Комплексна рейтингова оцінка та рейтингові оцінки компонентів рейтингової системи визначаються для банку як єдиної установи і не можуть використовуватися для оцінки стану філій банку.
9. Комплексна рейтингова оцінка “1” або “2” свідчить про те, що банки є надійними за всіма показниками, спроможними протистояти більшості економічних спадів (крім надзвичайних), уважаються стабільними і такими, що мають кваліфіковане керівництво.
10. Комплексна рейтингова оцінка “3”, свідчить про те, що банки мають суттєві недоліки в роботі, і якщо ці недоліки не будуть усунені за обґрунтовано визначений для цього час, то вони призведуть до значних проблем, пов’язаних з платоспроможністю та ліквідністю. У такій ситуації служба банківського нагляду має надати чіткі вказівки керівництву банку щодо подолання наявних проблем.
11. Комплексна рейтингова оцінка “4” або “5” свідчить про те, що банки, мають серйозні проблеми, потребують ретельного нагляду і спеціальних оздоровчих заходів. Такі комплексні рейтингові оцінки свідчать про те, що загальна платоспроможність банку під загрозою, потрібні негайні конкретні дії служби банківського нагляду.
12. Визначення рейтингових оцінок банку за рейтинговою системою здійснюється за встановленими в розділі ІV цих Методичних вказівок критеріями для кожного компонента рейтингової системи (достатність капіталу, якість активів, менеджмент, надходження, ліквідність та чутливість до ринкового ризику), за матеріалами інспекційних перевірок (планових і позапланових) та з урахуванням Методичних вказівок з інспектування банків в Україні, схвалених постановою Правління Національного банку України від 18.05.99 №241.

Розділ ІV. Критерії оцінки компонентів рейтингової системи CAMELS

Глава 1. Достатність капіталу

1.1. Рейтингова оцінка достатності капіталу банку визначається за рейтинговою системою на підставі таких факторів:

відповідності обсягу регулятивного капіталу напрямам діяльності банку (банківські та інші операції);
відповідності зростання обсягів статутного, регулятивного (у розрізі складових) капіталу зростанню активів на дату інспекційної перевірки, плани і перспективи;
дотримання вимог банківського законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку (у тому числі нормативи капіталу);
наявності внутрішніх процедур щодо визначення достатності капіталу банку з урахуванням усіх ризиків, притаманних його діяльності (у тому числі ризику країни);
намірів і можливостей акціонерів щодо нарощування статутного капіталу з метою мінімізації ризиків, притаманних діяльності банку, дивідендна політика;
впливу ризиків (у тому числі кредитного, валютного, зміна процентної ставки тощо), притаманних банку, на капітал банку;
рівня формування резервів під активні операції;
прибутковості та її впливу на регулятивний капітал банку;
співвідношення обсягу негативно класифікованих активів (з урахуванням сформованих резервів під ці активні операції) до регулятивного капіталу;
відповідності розмірів статутного та/або регулятивного капіталу планам розвитку мережі філій, відділень на місцевому, регіональному (у межах однієї області), міжрегіональному (на території всієї України) та міжнародному рівнях, а також відповідності їх розмірів проектам будівництва та реконструкції;
доступу до ринків капіталу.

1.2. Рейтингова оцінка достатності капіталу “1” свідчить про те, що банк можна характеризувати як такий, що має:
показники регулятивного капіталу, адекватності основного і регулятивного капіталу перевищують установлені нормативні значення;
високий і стабільний рівень надходжень, що забезпечує прибуткову діяльність;
добре врегульований процес зростання капіталу, який визначено політикою банку і підтверджується фактичними даними показників діяльності банку;
керівництво банку здатне визначати ризики, пов’язані із здійснюваними банком операціями, та їх вплив на достатність регулятивного капіталу, здатне сформувати в повному обсязі резерви під активні операції;
акціонери здатні в разі потреби нарощувати капітал, розмір дивідендів обґрунтований (у тому разі, коли вони забезпечують дохід акціонерам, не перешкоджаючи необхідному зростанню статутного та/або регулятивного капіталу);
незначний рівень негативно класифікованих активів (з урахуванням сформованих резервів під ці активи).
1.3. Рейтингова оцінка достатності капіталу “2” свідчить про те, що банк має такі самі характеристики, що і банк з рейтинговою оцінкою достатності капіталу “1”, також у цього банку значення показників регулятивного капіталу, адекватності основного і регулятивного капіталу перевищують нормативні значення, проте, він має незначні недоліки, пов’язані з одним або кількома із зазначених у пункті 1.1 цієї глави факторів, а саме:
банк може мати високий і стабільний рівень надходжень і на належному рівні контролювати зростання регулятивного капіталу. Разом з тим за результатами інспекційної перевірки банку потрібно доформувати резерви під активні операції (тобто обсяг негативно класифікованих активів за результатами інспекційної перевірки значно більший, ніж за даними банку), що призводить до зменшення показника регулятивного капіталу (але не нижче ніж його нормативне значення);
або керівництво такого банку не підтримує статутний та/або регулятивний капітал на рівні, що достатній для захисту від ризиків, пов’язаних з операціями банку (наприклад, значення показників адекватності основного і регулятивного капіталу за результатами інспекційної перевірки значно зменшилися, хоча і відповідають нормативним значенням. Крім того, якщо проблеми в діяльності банку, що спричинили погіршення цих показників, не будуть вирішені найближчим часом, то за будь-якого незначного негативного впливу зовнішніх та/або внутрішніх ризиків банк порушить зазначені нормативи).
Однак такі недоліки можуть бути усунені протягом короткого періоду часу (під час інспекційної перевірки або впродовж двох місяців після її закінчення) без посилення контролю з боку служби банківського нагляду.
1.4. Рейтингова оцінка достатності капіталу “3” свідчить про те, що банк має значні недоліки, пов’язані з одним або кількома із зазначених у пункті 1.1 цієї глави факторів. Капітал (статутний та/або регулятивний) такого банку потребує особливої уваги служби банківського нагляду для забезпечення належного вирішення керівництвом та/або акціонерами проблем, пов’язаних із достатністю капіталу, та вжиття заходів для поліпшення достатності капіталу. Підставами для визначення рейтингової оцінки достатності капіталу “3” можуть бути такі характеристики діяльності банку:
недостатність надходжень за одночасної потреби доформування резервів під активні операції за результатами інспекційної перевірки;
або неконтрольоване зростання активів, що не пов’язане зі збільшенням статутного капіталу, з одночасним виявленням недоліків у діяльності банку, які спричиняють недотримання деяких факторів, наведених у пункті 1.1 цієї глави;
або високий рівень негативно класифікованих активів, який має тенденції до збільшення, тощо.
Якщо вчасно не вжити заходів щодо поліпшення ситуації, то ці недоліки можуть призвести до значного зниження капіталу і неплатоспроможності банку.
Крім того, діяльність банку можна характеризувати за рейтинговою оцінкою достатності капіталу “3”, якщо значення показників регулятивного капіталу, адекватності основного і регулятивного капіталу менші, ніж їх нормативні значення, його акціонери не здатні збільшити статутний капітал до розміру, що покривав би ризики за операціями банку, але разом з тим є позитивні перспективи (плани) щодо вирішення проблем, пов’язаних з недотриманням факторів, зазначених у пункті 1.1. цієї глави (наприклад, найближчим часом буде укладена угода про залучення коштів на умовах субординованого боргу тощо), за обґрунтовано встановлений для цього термін.
1.5. Рейтингова оцінка достатності капіталу “4” свідчить про те, що банк має значні проблеми, які призвели до того, що рівень капіталу недостатній для покриття ризиків банку, пов’язаних з його операціями, має значні збитки від кредитних операцій та/або від операцій з цінними паперами, та/або валютних операцій, та/або його витрати значно перевищують доходи і мають тенденцію до зростання. Банк має високий рівень негативно класифікованих активів (до 30 відсотків регулятивного капіталу з урахуванням сформованих резервів під ці активи), може дотримуватися (за результатами безвиїзного нагляду) або не дотримуватися нормативів капіталу, але за результатами інспекційної перевірки очевидно те, що його капітал недостатній для покриття ризиків за активними операціями. Якщо керівництво та/або акціонери не в змозі вжити невідкладних заходів для усунення недоліків і порушень, то банк може стати неплатоспроможним у найближчому майбутньому. Банк з рейтинговою оцінкою достатності капіталу “4” потребує суворого контролю служби банківського нагляду щодо вжиття керівництвом та/або акціонерами банку відповідних заходів для поліпшення якості активів і підвищення рівня достатності капіталу.
1.6. Рейтингова оцінка достатності капіталу “5” свідчить про те, що банк є неплатоспроможним, а в його діяльності наявні значні порушення і недоліки, які спричиняють недотримання майже всіх факторів, зазначених у пункті 1.1 цієї глави. Збитки від операцій з цінними паперами, кредитних, валютних та інших операцій такого банку становлять значний обсяг, мають тенденцію до зростання і можуть призвести до втрати регулятивного капіталу або зменшення показника адекватності регулятивного капіталу до однієї третини встановленого нормативного значення; обсяг негативно класифікованих активів (з урахуванням сформованих резервів під ці активи) становить 60 і більше відсотків регулятивного капіталу банку. Ймовірність того, що дії керівництва та/або акціонерів зможуть запобігти банкрутству банку, дуже мала. Такий банк потребує особливої уваги служби банківського нагляду та негайного вжиття відповідних заходів (у тому числі скликання загальних зборів акціонерів для вирішення питання щодо санації або реорганізації, або ліквідації банку тощо) з метою зведення до мінімуму збитків вкладників і кредиторів.

Глава 2. Якість активів

2.1. Під час визначення рейтингової оцінки якості активів банку потрібно враховувати такі фактори:

співвідношення між обсягом нестандартних активів і сукупними активами;
рівень активів з негативною класифікацією з урахуванням сформованих резервів під ці активи в сукупних активах;
дотримання вимог банківського законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку (у тому числі нормативів кредитного ризику та інвестування);
концентрацію за активними операціями щодо одного позичальника/контрагента або групи пов’язаних позичальників/контрагентів, концентрації активів за країнами тощо;
обсяг операцій з інсайдерами та ставлення до них керівництва;
ефективність управління кредитним портфелем і портфелем цінних паперів з точки зору стратегій, положень, процедур та систем контролю;
претензійно-позовну роботу;
рівень резервів на покриття можливих збитків за активними операціями (порівняно з нестандартними активами), правильність їх розрахунків і повноту формування;
якість, обсяги, тенденції та управління іншими активами, у тому числі кошти в інших банках, дебіторська заборгованість, вкладення в основні засоби та нематеріальні активи тощо.

2.2. Рейтингова оцінка якості активів “1” свідчить про те, що банк має такі характеристики:
співвідношення між обсягами нестандартних активів та сукупних активів низьке і добре контрольоване;
рівень активів з негативною класифікацією з урахуванням сформованих резервів під ці активи в сукупних активах не викликає занепокоєння служби банківського нагляду;
концентрація активних операцій (у тому числі операцій з пов’язаними особами /інсайдерами, вкладень під заставу одного типу, ризику країни тощо) добре контрольована та пов’язана з мінімальним ризиком;
внутрішні положення, що регулюють проведення активних операцій, відповідають усім змінам, які відбулися в банку, та вимогам нормативно-правових актів України з питань банківської діяльності;
банк дотримується нормативних вимог, установлених Національним банком щодо кредитного ризику та інвестування;
управління кредитним портфелем і цінними паперами ефективне та добре контрольоване, тобто банк користується продуманими та обґрунтованими критеріями кредитної/інвестиційної діяльності, контролює проблемні кредити/вкладення та кредити, надані інсайдерам, тощо;
керівництво забезпечує достатній рівень резервів на покриття можливих збитків за активними операціями (у тому числі кредитними);
ризик, що пов’язаний з іншими активами банку (дебіторська заборгованість, кошти в інших банках тощо), є прийнятним і не становить загрози збитків.
2.3. Стан банку з рейтинговою оцінкою якості активів “2” подібний до стану банку з рейтинговою оцінкою якості активів “1”, але має недоліки, пов’язані з одним або кількома з наведених у пункті 2.1 цієї глави факторів. Керівництво здатне усунути ці недоліки без посилення контролю органів банківського нагляду. Цей банк може мати одну або більше із зазначених нижче характеристик:
обсяги нестандартних активів та/або негативно класифікованих за результатами інспекційної перевірки більші, ніж за даними банку, але разом з тим вони не загрожують капіталу банку та керівництво звернуло на цей факт належну увагу та має намір і змогу поліпшити ситуацію;
критерії надання кредитів, здійснення інших активних операцій і методи контролю керівництва мають деякі недоліки;
потребують удосконалення порядок ідентифікації осіб та процедури здійснення операцій з інсайдерами банку;
активні операції (крім кредитних та операцій з цінними паперами) малоприбуткові або пов’язані з дещо підвищеним ризиком, але не становлять реальної загрози для ліквідності і платоспроможності банку.
2.4. Рейтингова оцінка якості активів “3” свідчить про те, що банк має суттєві недоліки, пов’язані з одним або кількома з наведених у пункті 2.1 цієї глави факторів. Активи банку з рейтинговою оцінкою якості активів “3” мають одну або кілька з таких характеристик:
співвідношення між обсягом нестандартних активів і сукупними активами має тенденцію до збільшення, рівень активів з негативною класифікацією з урахуванням сформованих резервів під ці активи до сукупних активів не контролюється належним чином;
недостатній резерв для відшкодування можливих втрат за активними операціями (у тому числі кредитними);
недосконалі критерії здійснення активних операцій, у тому числі кредитної діяльності, недостатні процедури здійснення контролю;
операції з інсайдерами проводяться на пільгових (більш сприятливих) умовах і викликають занепокоєння служби банківського нагляду;
періодично порушуються окремі нормативи кредитного ризику та/або інвестування;
інші активи банку (крім кредитів) пов’язані з підвищеним ризиком, який може погіршити ліквідність і платоспроможність банку.
Служба банківського нагляду повинна контролювати діяльність такого банку та вплинути на його керівництво з метою вжиття негайних заходів щодо усунення недоліків.
2.5. Рейтингова оцінка якості активів “4” свідчить про те, що банк має значні недоліки в діяльності, які можуть призвести до суттєвого погіршення стану капіталу банку та його неплатоспроможності, якщо їх негайно не усунути. Активи банку з рейтинговою оцінкою якості активів “4” мають одну або кілька з таких характеристик:
обсяг нестандартних активів (у тому числі кредитів, крім класифікованих “під контролем”) за результатами інспекційної перевірки продовжує зростати, спричинює зменшення регулятивного капіталу та може призвести до неплатоспроможності, якщо не вжити невідкладних заходів щодо поліпшення ситуації;
обсяг активів з негативною класифікацією з урахуванням сформованих резервів під ці активи наближається до граничного значення (співвідношення між обсягом негативно класифікованих активів з урахуванням резервів під ці активи та сукупними активами менше ніж 60 відсотків);
обсяг нестандартних кредитів (особливо кредитів з негативною класифікацією) значно перевищує резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями і становить загрозу капіталу;
інші активи становлять загрозу втрати капіталу і можуть призвести до неплатоспроможності банку.
Служба банківського нагляду має приділяти особливу увагу такому банку для вжиття його керівництвом негайних заходів щодо усунення недоліків.
2.6. Рейтингова оцінка якості активів “5” свідчить про те, що обсяг негативно класифікованих активів з урахуванням сформованих резервів під ці активи становить 60 і більше відсотків сукупних активів і призводить до зниження показника адекватності регулятивного капіталу до 2 відсотків. У діяльності банку є значні порушення та недоліки, пов’язані з факторами, зазначеними в пункті 2.1 цієї глави. Ймовірність того, що заходи, здійснені керівництвом банку, для покращання якості активів будуть успішними, дуже мала.
Для того, щоб запобігти подальшому зменшенню регулятивного капіталу банку та захистити інтереси вкладників і кредиторів, служба банківського нагляду повинна встановити суворий контроль за таким банком та вжити адекватних заходів впливу (скликати загальні збори учасників банку, призначити тимчасову адміністрацію тощо).

Глава 3. Менеджмент

3.1. Для визначення рейтингової оцінки менеджменту банку потрібно враховувати такі фактори:

повне розуміння керівництвом банку ризиків, пов’язаних з діяльністю банку, зі змінами в економічному середовищі та обізнаність спостережної (наглядової) ради зі справами банку;
фінансовий стан банку, а саме достатність капіталу, якість активів, надходження, ліквідність та чутливість до ринкового ризику;
підготовку та запровадження планів (як короткострокових, так і довгострокових), достатність внутрішніх положень, процедур (у тому числі тих, що регламентують діяльність підрозділів і працівників банку в частині проведення внутрішнього фінансового моніторингу) та систем внутрішнього контролю на всіх основних напрямах діяльності банку;
діяльність внутрішнього та зовнішнього аудиту свідчить про їх незалежність і достатність;
реагування керівництва банку на результати аудиту;
безумовне виконання вимог законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку;
наявність практики і тенденцій щодо кредитування інсайдерів на більш сприятливих умовах, оцінка впливу інсайдерів на діяльність банку;
роль і взаємодія правління (ради директорів) і спостережної (наглядової) ради банку, наявність/відсутність конфлікту інтересів;
оптимальність організаційної структури, чітко розроблений механізм взаємозв’язку між підрозділами, наявність постійно діючої програми підготовки кадрів і її фактичне виконання;
оцінку ефективності роботи всіх структурних підрозділів банку, ураховуючи специфіку їх роботи;
аналіз розподілу отриманого прибутку за підрозділами банку, визначення дотаційних підрозділів і підрозділів, що приносять дохід;
наявність у банку достатніх заходів для запобігання ризикам, що пов’язані з процесом визначення прав та обов’язків правління банку;
дублювання сфер повноважень;
достатність або ефективність контролю за роботою правління;
заміну дворівневої структури органів управління в банку (спостережна рада і правління) на однорівневу (правління або спостережна рада);
достатність інформаційних систем управління (якість програмного забезпечення, що використовується для моніторингу структурних і торгових ризиків банку, відповідність інформаційних технологій і технічного оснащення банку вимогам безпеки, надійності, швидкодії, зручності користування й обслуговування);
оцінку внутрішньої звітності і звітності, що подається до Національного банку, її достовірність та адекватність;
наявність плану дій на випадок непередбачених обставин;
розвиток мережі підрозділів банку (філій, відділень тощо) та якість управління ними, оптимальність проектів будівництва і реконструкції;
якість та дієвість розроблених банком правил внутрішнього фінансового моніторингу і програм його здійснення;
своєчасність виявлення, реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, їх аналіз та надання у визначених законодавством України випадках інформації про такі фінансові операції до спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу;
взаємодію та сприяння суб’єктам державного фінансового моніторингу з питань проведення аналізу фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;
достатність вжитих заходів щодо запобігання розголошенню (у тому числі особам, стосовно фінансових операцій яких здійснюється фінансовий моніторинг) інформації про факт передавання відомостей про фінансову операцію клієнта до спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу і зберігання інформації та документів з питань фінансового моніторингу;
організацію належної роботи з оцінки ризику клієнтів щодо можливості легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;
організацію належної ідентифікації та вивчення клієнтів банку, включаючи оцінку їх фінансового стану та з’ясування суті діяльності;
оцінку ефективності та адекватності внутрішньобанківської системи фінансового моніторингу.

3.2. Рейтингова оцінка менеджменту “1” свідчить про те, що банк має такі характеристики:
керівництво банку досвідчене і компетентне;
всі основні показники фінансової діяльності банку відповідають нормативним вимогам або перевищують їх;
повне розуміння керівництвом банку ризиків, пов’язаних з діяльністю банку;
розуміння керівництвом банку економічного середовища та відповідне реагування на зміни в ньому;
наявність організованої роботи внутрішнього аудиту та належне здійснення ним своїх функцій;
виважений підхід до планування, розроблення внутрішніх положень, процедур і засобів контролю, а також активний контроль за їх виконанням;
відсутність ознак кредитування інсайдерів на більш сприятливих умовах;
належний рівень роботи спостережної ради щодо визначення політики банку та її тісне співробітництво з правлінням (радою директорів) банку;
досконала (оптимальна) організаційна структура, наявність постійно діючої програми підготовки кадрів;
відповідальне ставлення правління (ради директорів) та спостережної ради банку до зауважень і рекомендацій Національного банку;
відсутність зауважень щодо виконання банком вимог законодавства України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також щодо встановлених у банку правил проведення внутрішнього фінансового моніторингу та програм його здійснення.
3.3. Рейтингова оцінка менеджменту “2” свідчить про те, що банк має такі самі характеристики, що і банк з рейтинговою оцінкою менеджменту “1”, однак, має деякі недоліки, що можуть бути усунені досить легко без втручання служби банківського нагляду. Ці недоліки пов’язані з одним або кількома факторами, наведеними в пункті 1 цієї глави, і можуть бути підставою для визначення рейтингової оцінки менеджменту “2”. Якщо вирішується питання вибору рейтингової оцінки менеджменту між “1” та “2”, то потрібно обов’язково враховувати фінансовий стан банку та інші фактори, що свідчать про дотримання банком вимог банківського законодавства (у тому числі економічних нормативів, стану сформованих банком резервів під активні операції та законодавства з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом).
3.4. Рейтингова оцінка менеджменту “3” свідчить про те, що банк має суттєві недоліки, пов’язані з кількома факторами, наведеними в пункті 1 цієї глави. Дії служби банківського нагляду потрібні для того, щоб керівництво банку вжило заходів для усунення недоліків. Рейтингова оцінка менеджменту “3” може свідчити про негативну практику кредитування інсайдерів на більш сприятливих умовах; проведення операцій з порушенням вимог банківського законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, внутрішньобанківських положень; незадовільне управління ризиками та планування діяльності банку; неналежне виконання банком правил проведення внутрішнього фінансового моніторингу та програм його здійснення, а також неадекватне реагування на негативні тенденції в економіці та/або незадовільні фінансові результати діяльності та невиконання вимог служби банківського нагляду.
3.5. Рейтингова оцінка менеджменту “4” свідчить про те, що банк має значні недоліки, пов’язані з більшістю факторів, зазначених у пункті 3.1 цієї глави. Потрібні рішучі дії служби банківського нагляду, що спрямовуватимуться на те, щоб керівництво банку негайно вжило заходів щодо подолання проблем. Національний банк або спостережна рада банку повинні розглянути заходи щодо повного або часткового відсторонення голови, його заступників та/або членів правління (ради директорів), головного бухгалтера та/або його заступників від обійманих посад. Рейтингова оцінка менеджменту “4” встановлюється в разі виявлення значних зловживань у практиці кредитування інсайдерів, інвестиційній діяльності, недотримання облікової та процентної політики, ігнорування вимог Національного банку, у тому числі з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, якщо дії або бездіяльність керівництва завдали такої шкоди фінансовому стану банку, що він опинився під загрозою неплатоспроможності, та/або призвели до звинувачення банку в сприянні легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
3.6. Рейтингова оцінка менеджменту “5” свідчить про те, що банк має абсолютно неефективне та некомпетентне керівництво і більшість із характеристик, наведених у пункті 3.1 цієї глави, та фінансові результати діяльності банку є незадовільними. Така рейтингова оцінка менеджменту свідчить про те, що служба банківського нагляду має вжити негайних і рішучих заходів. Національний банк має розглянути питання щодо негайного повного/часткового відсторонення службових осіб банку від обійманих посад або щодо призначення тимчасової адміністрації, або щодо застосування інших заходів впливу.

Глава 4. Надходження

4.1. Для визначення рейтингової оцінки надходжень банку слід ураховувати такі фактори:

оцінку тенденцій та рівень прибутковості;
якість, структуру і достатність надходжень (здатність покривати витрати, збитки, забезпечувати стабільне зростання рівня регулятивного капіталу, повноту формування резервів під активні операції та виплату дивідендів акціонерам у достатньому розмірі);
обсяг і тенденції змін різних компонентів доходів/витрат, прибутковості активів і витрат за зобов’язаннями (тенденції);
залежність від непередбачених доходів (доходи, що мають випадковий характер виникнення) та схильність до непередбачених витрат, від ризикових видів діяльності (спекулятивні доходи) або нетрадиційних джерел доходу;
якість бюджетного (підготовка кошторисів) і фінансового планування, а також якість контролю за виконанням цих планів;
коригування статей доходів/витрат, результату діяльності за результатами інспекційної перевірки;
ефективність системи ціноутворення;
вплив можливих санкцій за судовими процесами тощо.

Для полегшення процесу визначення рейтингової оцінки надходжень доцільно використовувати рентабельність активів. Однак зазначені вище фактори вважаються більш вагомими, ніж порівняння середніх значень рентабельності активів за відповідною групою банків із значеннями рентабельності активів для конкретного банку, який належить до цієї групи. Наприклад, значення рентабельності активів банку може бути високим, але джерелом надходжень разом з тим є здійснення операції, яка не належить до сфери традиційних банківських послуг і пов’язана з підвищеним ризиком. Крім того, за наявності високого значення рентабельності активів розмір прибутку до оподаткування може бути недостатнім для забезпечення темпу зростання регулятивного капіталу відповідно до темпу зростання активів.
4.2. Рейтингова оцінка надходжень “1” свідчить про те, що банк має такі характеристики:
доходи банку є достатніми для виконання вимог щодо створення резервів під активні операції і забезпечення покриття витрат, для зростання регулятивного капіталу та виплати дивідендів акціонерам у достатньому розмірі;
ефективні бюджетне та фінансове планування, контроль доходів і витрат за цими планами;
наявність позитивних тенденцій основних компонентів доходів і витрат;
наявність мінімальної залежності від непередбачених і нетрадиційних джерел доходів.
4.3. Рейтингова оцінка надходжень “2” свідчить про те, що банк має достатні доходи для виконання вимог щодо створення резервів під активні операції, забезпечення зростання рівня регулятивного капіталу та виплати дивідендів. Але такий банк має недоліки, пов’язані з одним або кількома факторами, наведеними в пункті 1 цієї глави, а саме: спостерігається ряд негативних тенденцій, пов’язаних із збільшенням частки непередбачених джерел доходів для зростання свого прибутку, нестабільним рівнем доходів, або керівництву потрібно покращити процес бюджетного та фінансового планування і посилити контроль за стабільністю надходжень. Керівництво має бути здатним усунути зазначені недоліки без втручання служби банківського нагляду.
4.4. Рейтингова оцінка надходжень “3” свідчить про те, що банк має суттєві недоліки, пов’язані з одним або кількома факторами, які були визначені в пункті 1 цієї глави. Через дії або бездіяльність керівництва банку стан надходжень має тенденції до погіршення, наприклад: основним джерелом доходів такого банку можуть бути не процентні, а комісійні доходи (простежується тенденція щодо зростання комісійних доходів та нестабільності отримання загальних доходів протягом року); відсоткові ставки і комісійні винагороди за активними операціями встановлюються на рівні, що є нижчим від собівартості банківських послуг у цьому банку. Якщо ситуацію не змінити, то рівень регулятивного капіталу банку стане нижчим за нормативне значення, тому служба банківського нагляду має контролювати дії банку, що спрямовуватимуться на поліпшення стану надходжень.
4.5. Рейтингова оцінка надходжень “4” свідчить про те, що банк має дуже великі проблеми з надходженнями. Банк може мати прибуток, однак, недостатній для підтримки на потрібному рівні резервів під активні операції та забезпечення зростання рівня регулятивного капіталу відповідно до нормативних вимог, також значна питома вага витрат може бути, наприклад, за обслуговування субординованого боргу. Без вжиття відповідних заходів, спрямованих на усунення недоліків, витрати (збитки) банку можуть зрости настільки, що це загрожуватиме його платоспроможності. За таких умов служба банківського нагляду має вжити дієвих заходів для того, щоб керівництво банку підвищило та оптимізувало рівень доходів, посилило контроль за витратами. Також потрібні рішучі дії служби банківського нагляду щодо поліпшення стану надходжень і запобігання втраті капіталу, у тому числі обмеження, зупинення або припинення проведення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику, та висунення керівництву банку вимоги щодо зменшення темпів зростання активів (крім зростання обсягу активів, що пов’язане зі збільшенням статутного капіталу).
4.6. Рейтингова оцінка надходжень “5” свідчить про те, що банк має збитки, що становлять пряму загрозу його платоспроможності, за значного недоформування резервів під активні операції, немає реальних джерел їх збільшення, фактичний обсяг доходів у такого банку не здатен покривати небанківські операційні витрати (на утримання персоналу, основних засобів і нематеріальних активів тощо). Потрібні негайні та рішучі дії служби банківського нагляду для забезпечення спостережною (наглядовою) радою (зборами акціонерів) вжиття заходів щодо санації або реорганізації банку, оскільки збитки неминуче призведуть до його неплатоспроможності.

Глава 5. Ліквідність

5.1. Під час визначення рейтингової оцінки ліквідності банку враховуються такі фактори:

структура активів банку за рівнем ліквідності;
компетентність керівництва і фахівців відповідних підрозділів банку з питань визначення ліквідності банку, ефективності стратегії управління фінансовими потоками і політики забезпечення ліквідності, з питань контролю та моніторингу ліквідної позиції банку;
оперативність, вчасність та адекватність рішень щодо управління активами і пасивами;
тенденції, обсяг і джерела ліквідних активів (у тому числі високоліквідних), що можуть бути використані для виконання поточних зобов’язань банку;
стабільність залучених коштів, відповідність строків і сум повернення залучених та розміщених коштів;
залежність від дорогих, нестабільних джерел фінансування (міжбанківські кошти тощо) для забезпечення потреб у ліквідності;
можливість банку диверсифікувати джерела фінансування балансових і позабалансових статей;
наявність у банку достатніх резервів для покриття, в разі потреби дефіциту ліквідності (можливість залучення резервів із зовнішніх джерел);
процеси здіснення планування, у тому числі наявність планів фінансування в надзвичайних ситуаціях і на випадок непередбачених проблем з ліквідністю, контролю та моніторингу;
готовність банку до несподіваних змін на фінансовому ринку, наявність схем переорієнтації пріоритетів діяльності;
стан виконання вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо ліквідності банку (у тому числі нормативів ліквідності), аналіз причин їх невиконання;
інформаційні системи управління ліквідністю.

Одним з основних обов’язків служби банківського нагляду є контроль за діями керівництва банку з підтримки обсягу ліквідних активів на рівні, що достатній для виконання поточних зобов’язань, за умови максимального збільшення надходжень та зменшення ризику. Це вимагає ґрунтовного розуміння балансу банку, його клієнтської бази (кредитів, депозитів та інших залучених коштів) та економічної ситуації.
Оцінка ризиковості активних операцій банку тісно пов’язана з їх класифікацією залежно від строків виконання, тобто, чим триваліші строки, на які вкладаються кошти банку, тим вищий рівень їх ризиковості. До того ж здебільшого діє так зване “золоте правило” вкладень, яке встановлює пропорційну залежність між дохідністю активів і ризиком імовірних втрат коштів за ними, що ускладнює загальну систему фінансового менеджменту в банку, адже підтримання ліквідності не повинно негативно впливати на його прибуткову діяльність.
Якість виконання банком взятих на себе зобов’язань залежить від узгодженості його активів і пасивів. Для цього проводиться аналіз керування станом ліквідності банку, спрямованості політики керування ліквідністю, зокрема визначається:
стратегія трансформації активів, сутність якої полягає в нагромадженні високоліквідних активів, які повністю забезпечують потреби ліквідності банку (у разі виникнення попиту на ліквідні засоби активи продаються доти, доки не будуть задоволені потреби в грошових коштах);
стратегія запозичення ліквідних засобів, що реалізується шляхом запозичення грошових коштів у кількості, достатній для повного покриття потреб у ліквідних засобах;
стратегія збалансованого управління ліквідністю, згідно з якою частина попиту на ліквідні засоби задовольняється за рахунок нагромадження високоліквідних активів, а решта – за допомогою проведення операцій запозичення коштів.
Підтримка ліквідних активів (у тому числі високоліквідних) на високому рівні, звичайно, вимагає не проводити операції з високим ступенем ризику і у зв’язку з цим обсяг надходжень за таких умов буде нижчим.
Якщо підтримка обсягів ліквідних активів (у тому числі грошових коштів) здійснюється на мінімальному рівні, забезпечуючи короткочасні великі прибутки, то це може свідчити про те, що активні операції в такому банку пов’язані з більшим ризиком. Підтримка ліквідності банку через залучення міжбанківських кредитів свідчить про те, що за таких умов процес управління активами та зобов’язаннями стає складним, вимагає від нього особливого вміння і кваліфікації та не може продовжуватися на такому рівні тривалий час.
5.2. Рейтингова оцінка ліквідності “1” свідчить про те, що банк має такі характеристики:
керівництво добре розуміє баланс банку, знає свою клієнтуру та економічну ситуацію;
обсяг ліквідних активів достатній для задоволення щоденного попиту на кредити та непередбачені зміни в ньому, а також для виконання зобов’язань банку в разі як очікуваних, так і непередбачених змін в обсязі депозитів (вкладів);
мінімальне залучення міжбанківських кредитів для забезпечення потреб у ліквідності;
запроваджений обґрунтований та докладний процес планування, контролю і моніторингу ліквідності;
працівники банку мають достатньо високу кваліфікацію і досвід для підтримки певних пропорцій (відповідностей) між строками отримання коштів на погашення, наприклад, строки повернення кредитів збігаються з відповідними строками погашення платежів за депозитами з відповідними строками погашення, що підтверджується даними балансу;
депозитна база банку адекватно диверсифікована як щодо строків погашення, так і щодо діапазону контрагентів, тобто він має коротко-, середньо- і довгострокові депозити від фізичних осіб, приватних підприємців, підприємств, банків тощо;
виконуються вимоги щодо ліквідності банку.
5.3. Рейтингова оцінка ліквідності “2” свідчить про те, що банк має характеристики, подібні до характеристик банку з рейтинговою оцінкою “1”, але такий банк має окремі недоліки, пов’язані з одним чи кількома факторами, визначеними в пункті 1 цієї глави. Однак ці недоліки можуть бути усунені за досить короткий термін без посилення контролю служби банківського нагляду. Вони полягають у такому:
свої потреби в ліквідності банк задовольняє, але працівникам банку або керівництву бракує досвіду, або процес планування та контролю ліквідності недостатньо ефективний;
або банк мав тимчасові проблеми з ліквідністю і працівники банку або керівництво змінили цю ситуацію, однак, не вжили необхідних заходів для запобігання повторенню таких проблем;
або керівництво не усвідомлює, що в банку виникли негативні тенденції (зменшення рівня ліквідних, у тому числі високоліквідних активів, або зростаюча нестабільність ресурсної бази, або простежується періодична залежність від міжбанківських кредитів тощо) або не приділяє їм належної уваги.
5.4. Рейтингова оцінка ліквідності “3” свідчить про те, що банк має суттєві недоліки, пов’язані з одним або кількома факторами, визначеними в пункті 1 цієї глави. Підхід керівництва банку з рейтинговою оцінкою ліквідності “3” до управління ліквідністю спрощений і це призводить до того, що в банку часто виникають проблеми з ліквідністю, а також простежується регулярна залежність від міжбанківських кредитів, крім того, у банку обмежені можливості щодо активних операцій – швидкого їх продажу, а щодо пасивних операцій – швидкого залучення нових джерел фінансування. Служба банківського нагляду повинна негайно звернути належну увагу на негативні тенденції та вжити відповідних заходів щодо усунення недоліків для того, щоб банк не втратив здатності виконувати свої поточні зобов’язання.
5.5. Рейтингова оцінка ліквідності “4” свідчить про те, що банк має значні проблеми з ліквідністю, що вимагає негайних відповідних дій служби банківського нагляду. Службі банківського нагляду потрібно вжити заходів щодо посилення контролю за станом ліквідності для забезпечення виконання своїх грошових, короткострокових зобов’язань, збалансованості строків і сум активів та зобов’язань банку. Крім того, необхідно встановити контроль за плануванням ліквідності з метою вирішення проблем, що пов’язані з короткостроковими та непередбаченими потребами в ліквідності.
5.6. Рейтингова оцінка ліквідності “5” свідчить про те, що банк має проблеми, пов’язані з факторами, визначеними в пункті 1 цієї глави, потребує фінансової допомоги із зовнішніх джерел (шляхом додаткових внесків акціонерів або залучення нових акціонерів з метою формування дешевої ресурсної бази) для задоволення потреб у ліквідності. Така негайна фінансова допомога потрібна для того, щоб запобігти банкрутству банку через нездатність задовольнити вимоги кредиторів і вкладників.

Глава 6. Чутливість до ринкового ризику

6.1. Рейтингова оцінка чутливості банку до ринкового ризику визначається з урахуванням таких факторів:

створення в банку відповідного внутрішньокорпоративного середовища, сприятливого для ефективного управління ризиками;
рівень знань персоналу банку є достатнім для впровадження системи управління ризиками;
чутливість надходжень банку або економічної вартості його капіталу до несприятливих змін процентних ставок за залученими і розміщеними коштами, валютних курсів, коливань цін на цінні папери тощо;
розуміння керівництвом банку ринкових ризиків, його здатність визначати їх, вимірювати, здійснювати моніторинг за ними та їх контролювати, ураховуючи розмір банку, складність його операцій і притаманні цим операціям ризики;
характер, складність та обсяги операцій, пов’язаних із ринковим ризиком, на який наражається банк;
наявність відповідних систем адміністрування банківських операцій, оцінки і моніторингу (наявність, адекватність положень і процедур, інформаційних систем управління щодо управління ринковим ризиком);
наявність й ефективність лімітів (числових обмежень) ринкового ризику;
виконання вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо обмеження ринкового ризику (у тому числі нормативу ризику загальної відкритої довгої/короткої валютної позиції);
ефективність внутрішнього контролю, що забезпечує надійність функціонування процесу управління ринковим ризиком, у тому числі визначає підзвітність і розмежування повноважень;
достатність функцій внутрішнього аудиту, що забезпечують періодичні перевірки дотримання вимог внутрішніх лімітів і положень щодо управління ринковим ризиком, а також вимог Національного банку щодо його обмеження, достовірності та структури систем вимірювання ринкового ризику (у тому числі методів вимірювання), підтвердження припущень (вихідних даних).

Система управління ринковим ризиком банку має включати такі компоненти:
систему повноважень з прийняття рішень щодо затвердження ринкових позицій;
процедури і засоби контролю щодо управління ринковим ризиком, які підлягають перегляду на регулярній основі з метою забезпечення їх актуальності;
набір форм звітності для спостережної ради, правління або профільних колегіальних органів банку щодо ринкового ризику, у тому числі на підставі методики порівняння очікуваного доходу від ринкової операції з її потенційним ризиком;
стрес-тестування для оцінки характеру і вартості ринкових позицій банку та для оцінки рівня ринкового ризику, на який банк наражається або наражатиметься;
бек-тестування для порівняння з фактичними результатами оцінок і припущень, проведених з використанням даних і методик, зазначених вище.
Прийняття банками “неторговельних позицій” (їх чутливість до змін процентних ставок, валютних курсів), а також їх торговельна діяльність (операції з купівлі, продажу фінансових інструментів) можуть наражати їх на ринковий ризик, оскільки банк управляє ринковим ризиком шляхом періодичного здійснення оцінок потенційних збитків, які можуть виникнути у зв’язку з негативними змінами в ринкових умовах і через установлення й дотримання відповідних лімітів з метою обмеження збитків, а також шляхом установлення вимог щодо розміру маржі та застави.
Незалежно від джерела або характеру ринкового ризику служба банківського нагляду має належним чином відстежувати в банку, який вплив має ринковий ризик на поточний і майбутній стан банку, як він здійснює управління ним за всіма основними напрямами своєї діяльності, зокрема щодо залучення коштів, кредитування, здійснення інвестиційних, валютних і позабалансових операцій тощо.
Служба банківського нагляду оцінює банки з незначним ринковим ризиком, але недостатньою системою управління, як такі, що мають змогу отримати нижчу рейтингову оцінку за цим компонентом, ніж банки з помірним рівнем ринкового ризику, які за результатами інспекційної перевірки продемонстрували, що ринкові ризики контролюються і контролюватимуться в майбутньому.
6.2. Рейтингова оцінка чутливості до ринкового ризику “1” свідчить про те, що банк має такі характеристики:
низьку або помірну чутливість надходжень банку або економічної вартості його капіталу до несприятливих змін процентних ставок за залученими і розміщеними коштами, валютних курсів, коливань цін на цінні папери тощо;
внутрішньобанківські положення та процедури належним чином відображають порядок управління ринковим ризиком;
наявність достатньої системи вимірювання всіх ринкових ризиків, використовуються загальноприйняті фінансові поняття та методики вимірювання ризику, а також відображені у внутрішніх документах банку припущення та параметри, покладені в основу цих методик;
ефективне використання лімітів ринкового ризику, що встановлюються для його контролю і обмеження, а також вони відповідають розміру активів банку, складності його операцій та достатності капіталу;
наявність належних інформаційних систем управління, орієнтованих на відповідних працівників банку, які забезпечують отримання керівництвом (комітетом/підрозділом з питань аналізу та управління ризиками) узагальненої інформації, а керівниками середньої ланки – докладних звітів щодо оцінки ризиків та дохідності операцій;
ефективну система внутрішнього контролю, що забезпечує надійне функціонування процесу управління ринковим ризиком, у тому числі визначає підзвітність і чітке розмежування повноважень;
внутрішній аудит з достатньою періодичністю здійснює перевірки дотримання вимог внутрішніх лімітів щодо обмеження ринкового ризику і положень щодо управління ринковим ризиком, а також вимог Національного банку щодо його обмеження, підтвердження припущень (вихідних даних), структури та достовірності систем вимірювання ринкового ризику;
виконуються вимоги нормативно-правових актів Національного банку щодо обмеження ринкового ризику.
6.3. Рейтингова оцінка чутливості до ринкового ризику “2” свідчить про те, що банк має характеристики, подібні до характеристик банку з відповідним рейтингом “1”, але має окремі недоліки, пов’язані з одним або кількома факторами, визначеними в пункті 6.1 цієї глави. Ці недоліки можуть бути усунені в досить короткий термін без додаткового контролю служби банківського нагляду. Наприклад, чутливість до ринкового ризику банку низька, проте, керівництво банку не встановило відповідні ліміти щодо його обмеження або є випадки перевищення встановлених лімітів (обмежень), а керівництво досить повільно знижує ризики до відповідних рівнів.
6.4. Рейтингова оцінка чутливості до ринкового ризику “3” свідчить про те, що банк має неприйнятний рівень ринкового ризику, керівництво демонструє відсутність досвіду або знань і розуміння щодо визначення, вимірювання, здійснення моніторингу та контролю ринкових ризиків. Рейтингова оцінка чутливості до ринкового ризику “3” означає, що примітивний підхід керівництва до управління ринковим ризиком призводить до частого перевищення лімітів (обмежень) та до отримання збитків за окремими операціями. Через відсутність досконалих (ефективних) процесів управління ринковим ризиком виникають негативні тенденції в операціях, що пов’язані з ринковим ризиком, а також сумніви щодо здатності керівництва негайно вирішити ці проблеми з метою запобігання впливу надмірного ринкового ризику на надходження або на економічну вартість капіталу. Тому потрібний посилений контроль служби банківського нагляду з метою забезпечення належного вирішення керівництвом проблем банку.
6.5. Рейтингова оцінка чутливості до ринкового ризику “4” свідчить про те, що банк має значні недоліки, пов’язані з більшістю факторів, наведених у пункті 6.1 цієї глави, здійснює діяльність з високим рівнем ринкового ризику, разом з тим управління ним – недостатнє. Така ситуація вимагає вжиття термінових заходів щодо зниження обсягів операцій, пов’язаних із ринковим ризиком, та зміцнення здатності керівництва визначати, вимірювати, здійснювати моніторинг і контроль за ринковим ризиком.
6.6. Рейтингова оцінка чутливості до ринкового ризику “5” свідчить про те, що банк наражається на такий рівень ринкового ризику, який загрожує його платоспроможності. Потрібне негайне втручання Національного банку для запобігання банкрутству банку та прийняття керівництвом банку відповідних дій, спрямованих на зниження ринкового ризику та запровадження ефективних систем визначення, вимірювання, моніторингу і контролю за ринковим ризиком.

Розділ V. Прикінцеві положення

1. Звіти про інспектування, довідки про проведення перевірок та інші матеріали щодо інспектування є конфіденційною інформацією та власністю Національного банку і не підлягають розголошенню. Розкриття інформації, що міститься у звіті про інспектування чи довідці про перевірку, здійснюється в порядку, передбаченому Законами України “Про банки і банківську діяльність” та “Про Національний банк України”.
2. Керівник та члени інспекційної групи особисто несуть відповідальність за якість аналізу діяльності банку під час інспекційної перевірки та обґрунтованість висновків за результатами перевірки.
3. Уся інформація, призначена для забезпечення наглядового процесу й отримана під час інспекційної перевірки, є банківською таємницею, за винятком випадків, передбачених законодавством України.
4. Службовці Національного банку в установленому порядку мають право ознайомитись із звітом про інспектування, якщо це є обов’язковим для виконання їх функціональних обов’язків.

Директор Департаменту методології
банківського регулювання та нагляду Н.В.Іваненко

Виконавець:
Начальник управління регулювання
та супроводження внутрішніх процедур
банківського нагляду і тренінгу Л.Л.Шапкін

ПОГОДЖЕНО
Заступник Голови
Національного банку України

_______________В.Л.Кротюк
(підпис)
____________________2007 р.

Банковская литература, пособия, учебники

Положення про оцiнку за системою CAMELS