Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні
Постанова Правління Національного банку України
від 28 серпня 2001 року N 368
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
26 вересня 2001 р. за N 841/6032
Із змінами і доповненнями, внесеними
постановами Правління Національного банку України
від 28 січня 2002 року N 39,
від 28 лютого 2002 року N 81,
від 20 травня 2002 року N 186,
від 13 січня 2003 року N 7,
від 12 лютого 2003 року N 55,
від 13 березня 2003 року N 107,
від 19 березня 2003 року N 118,
від 16 квітня 2003 року N 151,
від 4 червня 2003 року N 240,
від 1 липня 2003 року N 279,
від 8 вересня 2003 року N 386,
від 12 листопада 2003 року N 489,
від 17 березня 2004 року N 112,
від 29 квітня 2004 року N 192,
від 17 червня 2004 року N 267,
від 10 серпня 2004 року N 377,
від 15 вересня 2004 року N 443,
від 20 жовтня 2004 року N 494,
від 17 листопада 2004 року N 552,
від 12 серпня 2005 року N 290,
від 28 вересня 2005 року N 346,
від 1 листопада 2005 року N 407
(зміни, передбачені постановою Правління Національного банку України
від 1 листопада 2005 року N 407, набрали чинності з 22 грудня 2005 року),
від 16 листопада 2005 року N 430,
від 2 лютого 2007 року N 31
(зміни, передбачені підпунктом 3.1 пункту 3 постанови Правління Національного банку України
від 2 лютого 2007 року N 31, набрали чинності з 5 травня 2007 року),
від 19 лютого 2007 року N 52,
від 17 грудня 2007 року N 458,
від 15 лютого 2008 року N 30,
від 6 серпня 2008 року N 228
(зміни до пункту 2.5 глави 2 розділу IV Інструкції, затвердженої
цією постановою, внесені постановою Правління Національного банку України
від 6 серпня 2008 року N 228, набирають чинності з 1 березня 2009 року)
(З 1 березня 2009 року до цієї постанови будуть внесені зміни згідно з постановою Правління Національного банку України від 23 липня 2008 року N 211, враховуючи зміни, внесені постановою Правління Національного банку України від 1 жовтня 2008 року N 301)
(Норми Змін щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску боргових цінних паперів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2003 року N 118, вводяться в дію з 1 вересня 2003 року)
Відповідно до вимог Законів України "Про Національний банк України" та "Про банки і банківську діяльність" та з метою забезпечення стабільної діяльності банків і своєчасного виконання ними зобов'язань перед їх вкладниками Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Затвердити Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в Україні (додається).
2. Генеральному департаменту банківського нагляду (П. В. Андрущенко) та Департаменту інформатизації (А. С. Савченко) до 01.10.2001 внести відповідні зміни до програмного комплексу автоматизованого розрахунку економічних нормативів і своєчасно довести його до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків.
3. Банкам прийняти до виконання доведений програмний комплекс автоматизованого розрахунку економічних нормативів і з 01.11.2001 провести його дослідну експлуатацію.
4. Починаючи з 01.01.2002 банки здійснюють розрахунок економічних нормативів відповідно до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої цією постановою.
5. Генеральному департаменту банківського нагляду (П. В. Андрущенко) та територіальним управлінням Національного банку України з 01.01.2002 здійснювати контроль за дотриманням банками обов'язкових економічних нормативів за новим програмним комплексом згідно з Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою цією постановою.
До 01.01.2002 банки зобов'язані дотримуватись економічних нормативів згідно з Інструкцією про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 N 141 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 323/2763, за порушення яких заходи впливу мають застосовуватися відповідно до глави 7 Положення про застосування Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.05.2000 N 215 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2000 за N 382/4603 (зі змінами).
6. Визнати такими, що втратили чинність:
Порядок надання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку, затверджений постановою Правління Національного банку України від 25.10.99 N 518 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.11.99 за N 786/4079 (зі змінами);
Інструкцію про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затверджену постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 N 141 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 323/2763 (зі змінами).
7. Постанова набирає чинності через 10 днів після її державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, крім пункту 6, який набирає чинності з 01.01.2002.
Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена цією постановою, уводиться в дію з 01.01.2002.
8. Генеральному департаменту банківського нагляду (П. В. Андрущенко) довести цю постанову після її державної реєстрації до відома самостійних структурних підрозділів Національного банку України, територіальних управлінь Національного банку України, а також банків для керівництва та використання в роботі.
9. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови В. Л. Кротюка, Генеральний департамент банківського нагляду (П. В. Андрущенко), Операційне управління (В. Д. Щуцький) та начальників територіальних управлінь Національного банку України.
Голова
В. С. Стельмах
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Правління Національного банку України
від 28 серпня 2001 р. N 368
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
26 вересня 2001 р. за N 841/6032
ІНСТРУКЦІЯ
про порядок регулювання діяльності банків в Україні
(У тексті Інструкції слова "Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку" у всіх відмінках замінено словами "Департамент банківського регулювання і нагляду" у відповідних відмінках згідно з постановою Правління Національного банку України від 1 листопада 2005 року N 407)
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Ця Інструкція вводиться з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності.
Інструкція розроблена відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів.
Відповідно до статей 2, 58 - 59 Закону України "Про Національний банк України" та статей 2, 4, 7 - 12, 30 - 36, 47 - 50, 52, 69, 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України (далі - Національний банк) установлює порядок визначення регулятивного капіталу банку та такі економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками:
нормативи капіталу:
(абзац четвертий розділу I в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1),
(абзац п'ятий розділу I в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2),
(абзац шостий розділу I в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3);
(абзац сьомий розділу I в редакції постанов
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407,
від 06.08.2008 р. N 228)
нормативи ліквідності:
(абзац восьмий розділу I в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
миттєва ліквідність (Н4),
(абзац дев'ятий розділу I в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
поточна ліквідність (Н5),
(абзац десятий розділу I в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
короткострокова ліквідність (Н6);
(абзац одинадцятий розділу I в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
нормативи кредитного ризику:
(абзац дванадцятий розділу I в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7),
(абзац тринадцятий розділу I в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
великих кредитних ризиків (Н8),
(абзац чотирнадцятий розділу I в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9),
(абзац п'ятнадцятий розділу I в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10);
(абзац шістнадцятий розділу I в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
нормативи інвестування:
(абзац сімнадцятий розділу I в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
інвестування в цінні папери окремо за кожною установою1 (Н11),
(абзац вісімнадцятий розділу I в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
загальної суми інвестування (Н12);
(абзац дев'ятнадцятий розділу I в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13).
(абзац двадцятий розділу I в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
Базою для розрахунку економічних нормативів Н2, Н3, Н7, Н8, Н11, Н12, Н13 є регулятивний капітал банку.
(абзац двадцять перший розділу I в редакції постанов
Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. N 267,
від 01.11.2005 р. N 407,
із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 06.08.2008 р. N 228)
Абзац двадцять другий розділу I виключено
(розділ I доповнено новим абзацом двадцять другим згідно з
постановою Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407,
абзац двадцять другий розділу I виключено згідно з постановою
Правління Національного банку України від 06.08.2008 р. N 228,
у зв'язку з цим абзаци двадцять третій - двадцять шостий
уважати відповідно абзацами двадцять другим - двадцять п'ятим)
Базою для розрахунку економічних нормативів Н9, Н10 є статутний капітал банку.
(розділ I доповнено новим абзацом двадцять другим згідно з
постановою Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
Якщо операції здійснюються банком за рахунок капіталу згідно з вимогами цієї Інструкції, то такі операції не включаються до розрахунку економічних нормативів.
(розділ I доповнено новим абзацом двадцять третім згідно з
постановою Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407,
у зв'язку з цим абзаци двадцять п'ятий та двадцять шостий
уважати відповідно абзацами двадцять четвертим - двадцять п'ятим)
Дія цієї Інструкції поширюється на всі банки України незалежно від форм власності.
За надання Національному банку недостовірної інформації щодо економічних нормативів банки несуть відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України.
____________
1 Установи - будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, що є юридичними особами (підприємства, організації, компанії, фірми, установи тощо).
Розділ II. РЕГУЛЯТИВНИЙ КАПІТАЛ БАНКУ
Глава 1. Порядок розрахунку регулятивного капіталу банку
1.1. Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків2, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.
Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов'язані постійно оцінювати якість усіх своїх активів і позабалансових зобов'язань (здійснювати їх класифікацію, визначати сумнівні та безнадійні щодо погашення); здійснювати відповідні коригування їх вартості шляхом формування резервів для покриття очікуваних (можливих) збитків за зобов'язаннями контрагентів3. Банки формують резерви за такими активними операціями: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 31 день та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах.
(абзац другий пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39)
____________
2 Ризики в банківській діяльності випливають із специфіки банківських операцій, що здійснюються в умовах ринкових відносин, та означають імовірність одержання доходів, менших від очікуваних, зниження вартості активів. Підвищені банківські ризики призводять до значних фінансових утрат і, як наслідок, до банкрутства банків.
3 Контрагент - будь-яка особа (фізична чи юридична), яка має з банком відносини фінансового характеру (банк надає кошти у вигляді безстрокових або строкових депозитів; надає кредит; продає цінні папери власної емісії; має дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами банку та банками, у тому числі за нарахованими та простроченими доходами). При цьому контрагент може одночасно мати з банком відносини іншого характеру (зокрема трудові).
Порядок класифікації активних операцій банків і визнання їх нестандартними, формування та використання резервів під ці операції, мінімальний розмір резервів під активні операції банків установлюється відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.
1.2. Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.
Основний капітал уважається більш незмінним, то і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки.
Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам.
1.3. Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:
а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал.
За підсумками року на основі фінансової звітності розмір статутного капіталу коригується на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок і в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, визначеної Національним банком4.
____________
4 Методика коригування статутного капіталу на індекс девальвації чи ревальвації гривні за підсумками року на основі фінансової звітності визначається окремою постановою Правління Національного банку.
б) розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності):
дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу;
емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) - сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав);
резервні фонди, що створюються згідно із законами України;
загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій.
абзац шостий підпункту "б" пункту 1.3 глави 1 розділу II виключено
(згідно з постановою Правління
Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
абзац сьомий підпункту "б" пункту 1.3 глави 1 розділу II виключено
(згідно з постановою Правління
Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407,
у зв'язку з цим абзаци восьмий - дванадцятий
уважати відповідно абзацами шостим - десятим)
Ці складові частини включаються до капіталу 1-го рівня лише за умови, що вони відповідають таким критеріям:
відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;
призначення резервів та фондів і рух коштів по цих резервах і фондах окремо розкрито в оприлюднених звітах банку;
фонди мають бути в розпорядженні банку з метою необмеженого і негайного їх використання для покриття збитків;
будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через рахунок прибутків та збитків.
в) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму:
недосформованих резервів під можливі збитки за: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;
нематеріальних активів за мінусом суми зносу;
капітальних вкладень у нематеріальні активи;
збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;
збитків поточного року.
1.4. Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:
а) резерви під стандартну заборгованість інших банків;
б) резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;
в) підтверджена аудитором (аудиторською фірмою) за результатами звітного фінансового року відповідно до статті 69 Закону України "Про банки і банківську діяльність" сума збільшення (за результатами переоцінки) вартості основних засобів, які є власністю банку і належать до нерухомого майна (нежитлові будівлі, приміщення), що забезпечує технологічне здійснення банківських функцій (тобто використовується для здійснення операцій, визначених статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Повідомлення про суму збільшення вартості основних засобів, яку включено до регулятивного капіталу, банки зобов'язані подати Національному банку не пізніше п'яти робочих днів з часу такого включення.
У розрахунку нормативу адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (H2) до часу підтвердження аудитором (аудиторською фірмою) результату переоцінки основних засобів сума збільшення вартості основних засобів не враховується;
(підпункт "в" пункту 1.4 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407,
у редакції постанови Правління
Національного банку України від 19.02.2007 р. N 52)
г) результат поточного року (прибуток), що зменшений на суму доходів, неотриманих понад 30 днів з дати їх нарахування (крім доходів за державними цінними паперами та цінними паперами, емітованими Національним банком). У цьому разі сума неотриманих нарахованих доходів, що приймається до коригування, зменшується на суму сформованого резерву за простроченими і сумнівними до отримання нарахованими доходами. Якщо прибуток поточного року менше загальної суми коригування, то на суму такої різниці зменшується розмір основного капіталу банку. Сума неотриманих понад 30 днів нарахованих доходів повинна надалі відображатися відповідно до Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 N 255 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 11.07.2003 за N 583/7904 (зі змінами), Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за N 474/4695 (зі змінами), Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";
(підпункт "г" пункту 1.4 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з
постановами Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407,
від 19.02.2007 р. N 52)
ґ) субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал);
(пункт 1.4 розділу II в редакції постанови Правління
Національного банку України від 17.06.2004 р. N 267)
д) нерозподілений прибуток минулих років;
(пункт 1.4 глави 1 розділу II доповнено підпунктом "д" згідно з
постановою Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
ж) прибуток звітного року, що очікує затвердження.
(пункт 1.4 глави 1 розділу II доповнено підпунктом "ж" згідно з
постановою Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
1.5. Субординований капітал включає кошти, що залучені від юридичних осіб - резидентів і нерезидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу.
Субординований борг - це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, уключених до капіталу, не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу з щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної вартості протягом п'яти останніх років дії угоди.
Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, можуть включатися до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку в разі їх відповідності таким критеріям:
є незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;
не можуть бути погашені за ініціативою власника;
можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги щодо припинення торговельних операцій;
дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє банку здійснити такі виплати.
1.6. На капітал 2-го рівня накладаються такі обмеження:
при розрахунку загальної суми регулятивного капіталу загальний розмір додаткового капіталу не може бути більше ніж 100 відсотків основного капіталу;
розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу.
1.7. Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на:
а) балансову вартість акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, що випущені банками, у торговому портфелі банку та у портфелі банку на продаж (зменшену на суму фактично сформованого резерву за пайовими цінними паперами у портфелі банку на продаж, які обліковуються за собівартістю);
б) суму вкладень у капітал асоційованих та дочірніх установ, а також вкладень у капітал інших установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу (зменшену на суму фактично сформованого резерву за цими вкладеннями);
в) балансову вартість акцій (паїв) власної емісії, що прийняті в забезпечення наданих банком кредитів (інших вкладень);
г) суму перевищення загальної суми операцій, що здійснені щодо одного контрагента, над установленим нормативним значенням нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) з урахуванням вимог пункту 2.11 глави 2 розділу VI цієї Інструкції;
ґ) суму перевищення загальної суми операцій, що здійснені щодо одного інсайдера, над установленим нормативним значенням нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), з урахуванням вимог пункту 4.7 глави 4 розділу VI цієї Інструкції;
д) суму операцій, що здійснені з інсайдерами (пов'язаними особами) на сприятливіших за звичайні умовах (у тому числі за угодами, які передбачають нарахування відсотків і комісійних на здійснення банківських операцій, які менші, ніж звичайні), з урахуванням вимог пункту 1.14 глави 1 розділу VI цієї Інструкції;
е) суму коштів, що вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу;
(пункт 1.7 глави 1 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з постановами
Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39,
від 01.07.2003 р. N 279,
в редакції постанови Правління
Національного банку України від 29.04.2004 р. N 192)
є) балансову вартість цінних паперів у торговому портфелі банку, крім цінних паперів, які перебувають у власності банку:
не більше одного року - справедлива вартість яких визначається за даними оприлюднених котирувань цінних паперів на фондових біржах;
не більше 181 дня - справедлива вартість яких не може бути визначена банком за даними оприлюднених котирувань цінних паперів на фондових біржах.
(пункт 1.7 глави 1 розділу II доповнено підпунктом "є" згідно з
постановою Правління Національного банку України від 02.02.2007 р. N 31)
1.8. Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше ніж 25 відсотків капіталу банку. Це обмеження не поширюється на:
(абзац перший пункту 1.8 глави 1 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 15.09.2004 р. N 443)
приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських функцій;
майно, яке перейшло у власність банку на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави або набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужено банком протягом одного року з часу набуття права власності на нього.
Абзац четвертий пункту 1.8 глави 1 розділу ІІ виключено
(згідно з постановою Правління
Національного банку України від 19.02.2007 р. N 52)
(главу 1 розділу II доповнено пунктом 1.8 згідно з постановою
Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. N 267)
Глава 2. Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку
2.1. Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) має становити 10 млн. євро.
(пункт 2.1 глави 2 розділу II у редакції постанови
Правління Національного банку України від 06.08.2008 р. N 228)
2.2. Пункт 2.2 глави 2 розділу II виключено
(згідно з постановою Правління
Національного банку України від 06.08.2008 року N 228)
2.3. Пункт 2.3 глави 2 розділу II виключено
(згідно з постановою Правління
Національного банку України від 06.08.2008 року N 228)
2.4. Пункт 2.4 глави 2 розділу II виключено
(згідно з постановою Правління
Національного банку України від 06.08.2008 року N 228,
у зв'язку з цим пункт 2.5 уважати пунктом 2.2)
2.2. Мінімальний розмір регулятивного капіталу в гривнях визначається щороку окремим рішенням Правління Національного банку та встановлюється на відповідний період (рік) у розмірі, еквівалентному розміру нормативного значення, установленого в євро.
(абзац перший пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 06.08.2008 р. N 228)
Мінімальний розмір регулятивного капіталу в гривнях визначається Національним банком кожний рік та має дотримуватися банками на кінець кожного періоду (року), що регулюється.
До розрахунку нормативного значення мінімального розміру регулятивного капіталу, що встановлюється в гривнях, береться більший за величиною курс євро, а саме:
(абзац третій пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 06.08.2008 р. N 228)
курс євро, що встановлений Національним банком на початок періоду, що регулюється (на 1 січня кожного року); або
курс євро, що розрахований як середньоарифметична величина курсу євро за IV квартал звітного року.
У разі зниження курсу євро на кінець періоду (року), що регулюється, нормативне значення мінімального розміру регулятивного капіталу, що встановлюється Національним банком у гривнях, не підлягає зменшенню на наступний період.
Контроль за дотриманням банками мінімального розміру регулятивного капіталу здійснюється Національним банком за нормативними значеннями, що зафіксовані в гривнях.
У цьому разі протягом усього періоду (року), що регулюється, нормативне значення мінімального розміру регулятивного капіталу банків у гривнях не може бути меншим, ніж установлене Національним банком на початок періоду (року), що регулюється.
(главу 2 розділу II доповнено пунктом 2.2 згідно з постановою
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112)
Розділ III. ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ ДОЗВОЛУ НА ВРАХУВАННЯ ЗАЛУЧЕНИХ КОШТІВ НА УМОВАХ СУБОРДИНОВАНОГО БОРГУ ДО КАПІТАЛУ БАНКУ
(У тексті розділу III Інструкції слова "ощадний/депозитний сертифікат" та "депозитний договір" у всіх відмінках виключено згідно з постановою Правління Національного банку України від 1 листопада 2005 року N 407)
Глава 1. Вимоги щодо залучення коштів
1.1. Відповідно до вимог цієї Інструкції банки, строк діяльності яких становить не менше одного року (з метою підвищення рівня капіталізації), можуть залучати незабезпечені кошти юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів (далі - Інвестор) у грошовій формі як у національній, так і в іноземній вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 N 378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за N 841/7129) (далі - іноземна валюта), на умовах субординованого боргу з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку (капіталу 2-го рівня).
1.2. Залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою їх врахування до додаткового капіталу банку у вигляді позик, кредитів, депозитів юридичних осіб може здійснюватися як шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та Інвестором [про що укладається договір про залучення коштів на умовах субординованого боргу (далі - угода)], так і шляхом випуску банком-боржником облігацій [про що укладається договір про залучення коштів шляхом випуску облігацій (далі - договір)].
(пункт 1.2 глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112,
в редакції постанови Правління
Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
1.3. Залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій здійснюється з урахуванням особливих умов щодо випуску та погашення облігацій згідно з главою 4 цього розділу.
(пункт 1.3 глави 1 розділу III в редакції постанови
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112,
із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
1.4. Не допускається заміна облігацій на прямі договори або, навпаки, протягом усього періоду дії угоди (договору) про залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку.
(пункт 1.4 глави 1 розділу III в редакції постанови
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112,
із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
1.5. Мінімальна сума залучених коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій для врахування цих коштів до капіталу банку становить 100 тис. грн.
(абзац перший пункту 1.5 глави 1 розділу III в редакції постанови
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112,
із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від однієї особи в сумі більше ніж 2 млн. грн. кошти залучаються шляхом укладення прямих договорів.
1.6. Банк має право залучати кошти на умовах субординованого боргу в іноземній валюті, якщо він отримав письмовий дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями в частині залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та/або залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках України.
1.7. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу банк зобов'язаний здійснити ідентифікацію особи, у якої залучає ці кошти, згідно з вимогами законодавства України.
(главу 1 розділу III доповнено пунктом 1.7 згідно з постановою
Правління Національного банку України від 10.08.2004 р. N 377)
1.8. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від нерезидента в іноземній валюті такий договір підлягає обов'язковій реєстрації в Національному банку відповідно до Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 N 270 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 за N 885/9484 (зі змінами).
(главу 1 розділу III доповнено пунктом 1.8 згідно з постановою
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
Глава 2. Документи, що подають банки для отримання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку
2.1. Клопотання про надання Національним банком дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку (далі - Дозвіл) банк-боржник подає до відповідного територіального управління Національного банку (структурного підрозділу центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку).
Рішення про надання/скасування Дозволу приймає Комісія Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків (далі - Комісія Національного банку) із зазначенням конкретного строку дії Дозволу або його скасування.
У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій серед обмеженого кола юридичних осіб (розміщення облігацій шляхом закритого продажу) у Дозволі має міститися повний перелік цих осіб.
(пункт 2.1 глави 2 розділу III доповнено абзацом третім згідно з постановою
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112,
абзац третій пункту 2.1 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
2.2. Для отримання Дозволу банк-боржник має у 10-денний термін після укладення угоди, договору з Інвестором подати такі документи (залежно від статусу інвестора):
(абзац перший пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними
згідно з постановою Правління Національного банку України
від 17.03.2004 р. N 112)
а) клопотання банку-боржника про отримання Дозволу;
б) письмове підтвердження банку-боржника, що Інвестор та пов'язані з ним особи не мають майнових зобов'язань перед банком-боржником на дату укладання угоди (договору) разом із списком цих осіб (якщо Інвестором є фізична особа, то зазначається перелік асоційованих з ним осіб). Пов'язані з Інвестором особи визначаються в порядку, установленому пунктами 1.8 - 1.12 глави 1 розділу VI цієї Інструкції;
(підпункт "б" пункту 2.2 глави 2 розділу III в редакції постанови
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112,
із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
в) засвідчену в установленому порядку копію угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу, що укладається між Інвестором і банком-боржником, - подається в разі залучення коштів шляхом укладання прямих договорів. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від юридичної особи - нерезидента - засвідчений в нотаріальному порядку переклад угоди. Доцільно зазначену угоду укладати українською та іноземною мовами, які матимуть однакову юридичну силу;
(підпункт "в" пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
г) засвідчену в установленому порядку копію договору - у разі залучення коштів шляхом випуску облігацій.
У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від юридичної особи - нерезидента - засвідчений в нотаріальному порядку переклад договору. Доцільно зазначений договір укладати українською та іноземною мовами, які матимуть однакову юридичну силу;
(підпункт "г" пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112,
в редакції постанови Правління
Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
ґ) копію рішення банку про випуск та умови випуску облігацій із зазначенням їх номіналу та загальної кількості;
(підпункт "ґ" пункту 2.2 глави 2 розділу III в редакції постанови
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112,
із змінами, внесеними згідно з постановою Правління
Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
д) документальне підтвердження про дотримання Інвестором (банком-резидентом) нормативів капіталу та ліквідності протягом останніх трьох місяців;
е) копію свідоцтва про державну реєстрацію Інвестора - юридичної особи, засвідчену в установленому порядку;
є) підпункт "є" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено
(згідно з постановою Правління
Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112)
ж) підпункт "ж" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено
(згідно з постановою Правління
Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112)
з) підпункт "з" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено
(згідно з постановою Правління
Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112,
у зв'язку з цим підпункти "и", "і", "ї", "й", "к"
уважати відповідно підпунктами "є", "ж", "з", "и", "і")
є) підпункт "є" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено
(згідно з постановою Правління
Національного банку України від 10.08.2004 р. N 377)
ж) підпункт "ж" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено
(згідно з постановою Правління
Національного банку України від 10.08.2004 р. N 377,
у зв'язку з цим підпункти "з", "й", "і"
вважати відповідно підпунктами "є", "ж", "з")
є) документи, що стосуються юридичної особи - нерезидента, мають бути перекладені на українську мову та легалізовані в консульській установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
(підпункт "є" пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 10.08.2004 р. N 377)
ж) копії платіжних документів про перерахування на балансовий рахунок 3660 "Субординований борг банку" коштів, залучених на умовах субординованого боргу для врахування до капіталу банку (копії мають бути засвідчені підписами керівників банку та відбитком печатки);
з) бізнес-план, розроблений банком-боржником, у якому мають бути передбачені: економічне обґрунтування щодо доцільності залучення коштів на умовах субординованого боргу; програма капіталізації банку (з урахуванням усіх раніше укладених договорів про залучення коштів на умовах субординованого боргу) про відповідне збільшення основного капіталу банку (капіталу 1-го рівня) на суму щорічного зменшення розміру субординованого боргу протягом останніх п'яти років дії угоди, що враховується до капіталу відповідно до пунктів 5.7 та 5.8 цього розділу; прогнозний розрахунок прибутковості банку та дотримання нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу; первинні напрями використання залучених коштів на умовах субординованого боргу протягом перших шести місяців;
и) копію реєстраційного свідоцтва, отриманого згідно з Положенням про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 N 270 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 за N 885/9484 (зі змінами);
(пункт 2.2 глави 2 розділу III доповнено підпунктом "и" згідно з
постановою Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
і) документи, що підтверджують джерела походження коштів юридичних і фізичних осіб, передбачені законодавством країни походження Інвестора.
(пункт 2.2 глави 2 розділу III доповнено підпунктом "і" згідно з
постановою Правління Національного банку України від 06.08.2008 р. N 228)
Глава 3. Вимоги щодо укладання угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу
3.1. Кошти на умовах субординованого боргу залучаються на визначений строк, але не менше ніж п'ять років.
3.2. В угоді про залучення коштів на умовах субординованого боргу (в умовах випуску облігацій) має бути передбачено, що в разі ліквідації (банкрутства) банку-боржника задоволення вимог Інвестора здійснюватиметься після задоволення вимог усіх інших кредиторів (відповідно до статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
(пункт 3.2 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з постановами
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112,
від 01.11.2005 р. N 407)
3.3. Процентна ставка за субординованим боргом у національній або в іноземній валюті не може перевищувати протягом усього періоду дії угоди (договору) максимальної ставки залучення субординованих коштів, що встановлюється за рішенням Правління Національного банку з огляду на економічні умови на ринку банківських послуг та приймається банком на відповідну дату:
у разі залучення коштів шляхом укладання прямих договорів - на дату укладання угоди;
абзац третій пункту 3.3 глави 3 розділу III виключено
(згідно з постановою Правління
Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407,
у зв'язку з цим абзац четвертий уважати абзацом третім)
у разі залучення коштів шляхом випуску облігацій - на дату випуску облігацій.
(пункт 3.3 глави 3 розділу III в редакції постанови
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112)
3.4. У разі зміни максимальної ставки залучення субординованих коштів Національний банк офіційно повідомляє не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію.
(пункт 3.4 глави 3 розділу III в редакції постанови
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112)
3.5. Абзац перший пункту 3.5 глави 3 розділу III виключено
(згідно з постановою Правління
Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407,
у зв'язку з цим абзац другий уважати абзацом першим)
У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій процентна ставка залишається незмінною протягом усього періоду обігу облігацій, визначеного в рішенні про випуск облігацій.
(пункт 3.5 глави 3 розділу III в редакції постанови
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112)
3.6. Капіталізація процентів за субординованим боргом не допускається.
3.7. Нарахування процентів за субординованим боргом здійснюється щомісяця згідно з правилами бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків.
Авансова сплата процентів за залученими коштами на умовах субординованого боргу не дозволяється, про що зазначається в угоді (договорі).
(пункт 3.7 глави 3 розділу III в редакції постанови
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112)
3.8. В угоді передбачається призупинення сплати процентів за субординованим боргом за ініціативою банку-боржника або за вимогою Національного банку до банку-боржника (за рішенням Комісії Національного банку) щодо призупинення такої сплати в разі:
(абзац перший пункту 3.8 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
погіршення фінансового стану банку-боржника (невиконання нормативів обов'язкового резервування, мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1), адекватності регулятивного капіталу (Н2), співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3), нормативів ліквідності (Н4, Н5, Н6), якщо питома вага негативно класифікованих активів5 перевищує 10 відсотків від загальної суми активів банку; немає позитивного фінансового результату за відповідний період (квартал);
____________
5 До негативно класифікованих активів належать: кредитні операції, що класифіковані за ступенем ризику як "сумнівні", "безнадійні", дебіторська заборгованість, що належить до III та IV груп ризику; цінні папери, що обліковуються в торговому портфелі та за якими сума накопиченої уцінки перевищує 50 відсотків від вартості їх придбання (тобто балансової вартості цінних паперів без уключення накопиченої уцінки/дооцінки); цінні папери, що обліковуються у портфелях на продаж та до погашення, значення показника ризику яких становить "0,5" та більше; прострочені понад 31 день та сумнівні до отримання нараховані доходи; кошти, що розміщені на кореспондентських рахунках у банках-резидентах і нерезидентах, які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів або які зареєстровані в офшорних зонах, а також у банках, що розташовані в країнах, рейтинг яких не підтверджений рейтинговим агентством (яке має право визначати рейтингові оцінки згідно із законодавством України).
(абзац другий пункту 3.8 глави 3 розділу III у редакції постанови
Правління Національного банку України від 06.08.2008 р. N 228)
укладення письмової угоди банку з Національним банком щодо програми фінансового оздоровлення банку.
3.9. На період чинності укладеної угоди (до часу погашення облігації) банк-боржник не має права передавати Інвестору (або пов'язаним з ним особам) кошти в будь-якій формі (майно, кредит, будь-які операції з векселями, факторингові послуги, не покриті безумовним забезпеченням гарантії, поруки за кредиторів банку-боржника тощо), крім тих випадків, якщо таке передавання банком-боржником майна або векселів є сплатою процентів за залученими на умовах субординованого боргу коштами та оформлене відповідною угодою.
(абзац перший пункту 3.9 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з
постановами Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112,
від 01.11.2005 р. N 407)
Також банки можуть здійснювати розрахункові операції з Інвестором (або пов'язаними з ним особами), якщо вони не призводять до кредитування або іншого розміщення коштів у Інвестора (або пов'язаних з ним осіб) або до зустрічних вкладень між банком та Інвестором (або пов'язаними з ним особами).
(пункт 3.9 глави 3 розділу III доповнено абзацом другим згідно з постановою
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112)
Кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, не можуть бути заставою за кредитами та іншими операціями банку-боржника.
(пункт 3.9 глави 3 розділу III доповнено абзацом третім згідно з постановою
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112)
3.10. В угоді (договорі) доцільно передбачити строки (графік) поступового повернення банком коштів, залучених на умовах субординованого боргу, залежно від обсягу залучених коштів.
(пункт 3.10 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112)
3.11. Якщо кореспондентський рахунок банку-боржника використовується для списання сум за дорученнями банку-інвестора, що стосуються його власних операцій та операцій його клієнтів і кореспондентів, а також для зарахування коштів на їх користь, то вимоги пункту 3.9 цієї глави на сторони угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу не поширюються.
3.12. Дострокове погашення субординованого боргу може відбуватися за ініціативою банку-боржника та за згодою Інвестора за умови отримання дозволу Національного банку на дострокове погашення субординованого боргу.
Для отримання цього дозволу банк-боржник має подати до територіального управління Національного банку (Департаменту банківського регулювання і нагляду) клопотання про дострокове погашення субординованого боргу.
Клопотання має містити інформацію щодо:
причини дострокового погашення субординованого боргу;
дотримання банком-боржником економічних нормативів, нормативу обов'язкового резервування, формування резервів за активними операціями в повному обсязі;
збільшення банком-боржником основного капіталу в розмірі згідно з програмою капіталізації, але не меншому, ніж розмір залучених коштів на умовах субординованого боргу, який банк планує погасити Інвестору.
Територіальне управління Національного банку (Департамент банківського регулювання і нагляду) протягом 10 робочих днів з дня отримання клопотання банку-боржника про дострокове погашення субординованого боргу перевіряє надану інформацію та подає відповідний висновок щодо можливості дострокового погашення субординованого боргу на розгляд Комісії Національного банку.
Комісія Національного банку протягом п'яти робочих днів приймає рішення про надання дозволу про дострокове погашення субординованого боргу або обґрунтовану відмову, що надсилається банку-боржнику.
(пункт 3.12 глави 3 розділу III в редакції постанови
Правління Національного банку України від 08.09.2003 р. N 386,
із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112,
в редакції постанови Правління
Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
3.13. У разі пролонгації угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу дія Дозволу не продовжується.
3.14. В угоді (договорі) про залучення коштів на умовах субординованого боргу мають передбачатися всі вимоги, що встановлені цією главою.
(пункт 3.14 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112)
3.15. Будь-які зміни до угоди мають попередньо погоджуватися з відповідним територіальним управлінням Національного банку (структурним підрозділом центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за банком-боржником). Протягом п'яти робочих днів з дня внесення відповідних змін до угоди банк має надіслати нотаріально засвідчену копію угоди відповідному підрозділу банківського нагляду.
3.16. У разі заміни Інвестора банк-боржник зобов'язаний протягом 10 робочих днів отримати дозвіл щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу від нового Інвестора (далі - дозвіл щодо нового Інвестора) у порядку, передбаченому цим розділом.
Заміна Інвестора полягає в переході прав та обов'язків до нового Інвестора на підставі укладеного договору про відступлення первісним Інвестором права вимоги за угодою (договором) новому Інвестору або внаслідок правонаступництва чи спадкоємства тощо. Заміна Інвестора за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій допускається лише серед кола осіб, які були визначені банком-боржником у рішенні про випуск облігацій.
Для отримання дозволу щодо нового Інвестора банк-боржник подає нотаріально засвідчену копію документа, що свідчить про перехід прав та обов'язків до нового Інвестора, та документи, передбачені підпунктами "а", "б", "в", "д", "е", "є" пункту 2.2 глави 2 цього розділу.
За умови своєчасного подання банком-боржником відповідних документів на період розгляду Національним банком питання про надання дозволу щодо нового Інвестора сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, за якими відбувається заміна Інвестора, не виключається із регулятивного капіталу банку.
У дозволі щодо нового Інвестора додатково мають зазначатися реквізити Дозволу щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу від первісного Інвестора (дата, номер, назва Інвестора, сума та строк дії Дозволу).
Одночасно з прийняттям рішення про надання дозволу щодо нового Інвестора Комісія Національного банку приймає рішення про скасування Дозволу щодо первісного Інвестора.
У разі несвоєчасного подання банком-боржником документів або прийняття Комісією Національного банку обґрунтованого рішення про відмову банку-боржнику в наданні дозволу щодо нового Інвестора, сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, за якими відбувається заміна Інвестора, не враховується до регулятивного капіталу з часу такої заміни. У цьому разі банк-боржник зобов'язаний здійснити коригування регулятивного капіталу та звітності.
(главу 3 розділу III доповнено пунктом 3.16 згідно з постановою
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
Глава 4. Виключено
(глава 4 розділу III із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112,
виключено згідно з постановою
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407,
у зв'язку з цим глави 5, 6, 7 уважати відповідно главами 4, 5, 6,
а пункти 5.1 - 5.8, 6.1 - 6.8, 7.1 - 7.3 відповідно пунктами 4.1 - 4.8, 5.1 - 5.8, 6.1 - 6.3)
Глава 4. Вимоги щодо випуску облігацій
(назва глави 4 розділу III в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
4.1. Облігації, емітовані банком-боржником на умовах субординованого боргу, є цінними паперами, що засвідчують внесення їх власником грошових коштів на визначений період часу, на певних умовах і підтверджують зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цих цінних паперів в передбачений умовами випуску строк з виплатою фіксованого процента, з урахуванням установлених вимог щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу.
4.2. Облігації мають випускатися у бездокументарній формі та бути іменними, строковими і процентними та з обмеженим колом обігу (розміщення облігацій шляхом закритого продажу). Такі облігації мають обслуговуватися в одному з депозитаріїв Національної депозитарної системи. Якщо в умовах випуску облігацій містяться умови щодо їх дострокового погашення емітентом, то Дозвіл не надається.
(абзац перший пункту 4.2 глави 4 розділу III із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
За закритим продажем розміщення та обіг облігацій здійснюються між юридичними особами, коло (перелік) яких заздалегідь визначено банком-боржником у рішенні про випуск облігацій. Облігації випускаються під певний договірний процент та на визначений строк, але не менше ніж п'ять років з урахуванням вимог глави 3 цього розділу.
4.3. Юридичні особи придбавають облігації за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківські кредити.
4.4. Облігації сплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску, - в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, в якій проведено оплату облігацій, їх номінальну вартість виражають у гривнях.
4.5. Дохід за облігаціями виплачується відповідно до умов їх випуску.
4.6. Володіння облігацією, що випущена на умовах субординованого боргу, не дає права на участь в управлінні банком.
4.7. Облігації на умовах субординованого боргу не можуть бути дисконтними.
4.8. Облігації на умовах субординованого боргу підлягають обігу на вторинному ринку тільки в межах кола осіб, які заздалегідь визначені банком-боржником у рішенні про випуск облігацій.
(розділ III доповнено новою главою 4 згідно з постановою
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112,
у зв'язку з цим глави 6 та 7 вважати відповідно главами 5 та 6,
пункти 6.1 - 6.8 та 7.1 - 7.3 вважати відповідно пунктами 5.1 - 5.8 та 6.1 - 6.3)
Глава 5. Порядок обліку залучених коштів та подання звітності
5.1. Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за банком-боржником) перевіряє достовірність та повноту поданих документів, а також дотримання Інвестором (банком-резидентом) установленого мінімального розміру регулятивного капіталу банку (Н1), нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) та співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3), готує обґрунтований висновок щодо достовірності та повноти поданих документів та їх відповідності встановленим вимогам.
(абзац перший пункту 5.1 глави 5 розділу III із змінами, внесеними
згідно з постановою Правління Національного банку України
від 06.08.2008 р. N 228)
Протягом 20 робочих днів з дня отримання всіх документів та за умови відповідності умов угоди (облігації) вимогам, що визначені в пунктах 1.6 - 1.8, 3.1 - 3.15, 4.1 - 4.7 цього розділу, дотримання Інвестором (банком-резидентом) мінімального розміру регулятивного капіталу банку, нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) та співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3) та повної сплати Інвестором коштів територіальне управління Національного банку (або структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) подає до Комісії Національного банку документи, зазначені в пункті 2.2 цього розділу, свій висновок і пропозиції для прийняття остаточного рішення щодо надання Дозволу.
(абзац другий пункту 5.1 глави 5 розділу III із змінами, внесеними
згідно з постановами Правління Національного банку України
від 17.03.2004 р. N 112,
від 01.11.2005 р. N 407,
від 06.08.2008 р. N 228)
Якщо угода (облігація) не відповідає вимогам пунктів 1.6 - 1.8, 3.1 - 3.15, 4.1 - 4.7 цього розділу або банк подав неповний пакет документів, перелік яких визначений у пункті 2.2 цього розділу, то територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за банком-боржником) повертає пакет документів на доопрацювання протягом 20 робочих днів з дня отримання всіх документів.
(абзац третій пункту 5.1 глави 5 розділу III із змінами, внесеними
згідно з постановами Правління Національного банку України
від 17.03.2004 р. N 112,
від 01.11.2005 р. N 407)
5.2. Комісія Національного банку розглядає клопотання банку на наступному засіданні та надає (чи не надає) Дозвіл, про що приймається відповідне рішення.
Комісія Національного банку має право відмовити банку в наданні Дозволу, якщо дійде висновку, що залучення коштів на умовах субординованого боргу є ризиковою операцією та такою, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
5.3. У разі надання Дозволу (якщо Інвестором є банк-резидент) вкладені/залучені на умовах субординованого боргу кошти обліковуються так:
а) банком-інвестором:
у разі вкладання коштів на умовах субординованого боргу шляхом укладення прямих договорів - за балансовими рахунками 1516 "Довгострокові депозити, які розміщені на умовах субординованого боргу" та 1524/2 "Довгострокові кредити, які надані на умовах субординованого боргу" за даними аналітичного обліку;
(абзац другий підпункту "а" пункту 5.3 глави 5 розділу III із змінами,
внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України
від 01.11.2005 р. N 407)
у разі вкладання коштів на умовах субординованого боргу шляхом придбання облігацій - за балансовим рахунком 3212/2 "Боргові цінні папери, випущені банками, у портфелі банку до погашення, які придбані на умовах субординованого боргу" за даними аналітичного обліку;
(абзац третій підпункту "а" пункту 5.3 глави 5 розділу III в редакції
постанови Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112,
із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
б) банком-боржником - за балансовим рахунком 3660 "Субординований борг банку".
5.4. У разі невідповідності умов угоди (договору, облігації) вимогам, що визначені в пунктах 1.6 - 1.8, 2.2, 3.1 - 3.15, 4.1 - 4.7 цього розділу, та неотримання банком-боржником Дозволу протягом 30 робочих днів із дня подання клопотання про отримання Дозволу або несвоєчасного подання клопотання і до часу отримання банком-боржником Дозволу, а також у разі прийняття Комісією Національного банку рішення про дострокове погашення субординованого боргу (з одночасним скасуванням Дозволу) кошти, що залучені/розміщені на умовах субординованого боргу, з наступного робочого дня після дня прийняття Комісією рішення, обліковуються так:
(абзац перший пункту 5.4 глави 5 розділу III із змінами, внесеними
згідно з постановами Правління Національного банку України
від 08.09.2003 р. N 386,
від 17.03.2004 р. N 112,
від 01.11.2005 р. N 407)
а) банком-боржником:
у разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом укладення прямих договорів - за балансовими рахунками 2615 "Довгострокові депозити суб'єктів господарської діяльності"; 2635 "Довгострокові депозити фізичних осіб"; 1624 "Довгострокові кредити, що отримані від інших банків";
(абзац другий підпункту "а" пункту 5.4 глави 5 розділу III із змінами,
внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України
від 01.11.2005 р. N 407)
абзац третій підпункту "а" пункту 5.4 глави 5 розділу III виключено
(згідно з постановою Правління
Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407,
у зв'язку з цим абзац четвертий уважати абзацом третім)
у разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій - за балансовим рахунком 3315 "Інші довгострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком";
(підпункт "а" пункту 5.4 глави 5 розділу III доповнено абзацом третім
згідно з постановою Правління Національного банку України
від 17.03.2004 р. N 112)
б) банком-Інвестором:
у разі розміщення коштів на умовах субординованого боргу шляхом укладення прямих договорів - за балансовим рахунком 1515 "Довгострокові депозити, що розміщені в інших банках"; 1524/1 "Довгострокові кредити, що надані іншим банкам" за даними аналітичного обліку;
(абзац другий підпункту "б" пункту 5.4 глави 5 розділу III із змінами,
внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України
від 01.11.2005 р. N 407)
у разі розміщення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій - за балансовим рахунком 3212/1 "Боргові цінні папери, випущені банками, у портфелі банку до погашення" за даними аналітичного обліку.
(абзац третій підпункту "б" пункту 5.4 розділу III в редакції
постанови Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112,
із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
5.5. Кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, враховуються до капіталу банку після дати прийняття Комісією Національного банку рішення про надання Дозволу, починаючи з дня отримання від банку-боржника форми звітності N 610 "Інформація про врахування субординованого боргу до розрахунку капіталу банку" (далі - форма звітності N 610), яка подається банком-боржником до Національного банку щодекадно.
(пункт 5.5 глави 5 розділу III в редакції постанови
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112)
5.6. Якщо кошти на умовах субординованого боргу залучені в іноземній валюті, то для визначення розміру субординованого боргу, що має враховуватися до капіталу банку, вони перераховуються в гривні за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату зарахування коштів на кореспондентський рахунок банку-боржника, та їх розмір фіксується в Дозволі.
Кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, враховуються до капіталу банку в розмірі відповідно до наданого Дозволу, але не більше ніж сума, яка обліковується на балансовому рахунку 3660 "Субординований борг банку" з урахуванням строку, що залишився до дати погашення (без урахування пролонгації угоди).
5.7. Якщо на умовах субординованого боргу кошти залучені строком на п'ять років, то сума субординованого боргу враховується до капіталу банку зі щорічним зменшенням розміру цих коштів на 20 відсотків на кінець кожного року за таким графіком:
Строк до закінчення дії угоди
Сума, що враховується до капіталу
Від 5 до 4 років
100 %
Від 4 до 3 років
80 %
Від 3 до 2 років
60 %
Від 2 до 1 року
40 %
Менше 1 року
20 %
(пункт 5.7 глави 5 розділу III в редакції постанови
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112)
5.8. Якщо на умовах субординованого боргу кошти залучені на строк понад п'ять років, то банк може здійснювати часткове погашення субординованого боргу, але не раніше ніж через п'ять років від дати його залучення з урахуванням вимог пункту 3.12 глави 3 цього розділу. Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, мають враховуватися до капіталу банку в останні п'ять років дії угоди з урахуванням розміру амортизації від залишкової суми субординованого боргу, що обліковується на рахунку 3660 "Субординований борг банку".
Приклад:
Строк, на який залучено кошти, 7 років (з 01.02.2003 до 31.01.2010).
Сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, на яку отримано Дозвіл на врахування до капіталу банку, - 600000 грн.
Розрахунок суми, що враховується до капіталу, здійснюється так:
з 01.02.2003 до 31.01.2005 - 100 % - 600000 грн.;
з 01.02.2005 до 31.01.2006 - 100 % - 600000 грн.;
з 01.02.2006 до 31.01.2007 - 80 % - 480000 грн.;
з 01.02.2007 до 31.01.2008 - 60 % - 360000 грн.;
з 01.02.2008 до 31.01.2009 - 40 % - 240000 грн.;
з 01.02.2009 до 31.01.2010 - 20 % - 120000 грн.
(пункт 5.8 глави 5 розділу III в редакції постанови
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112)
Глава 6. Контроль за коштами, залученими на умовах субординованого боргу
6.1. Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за банком-боржником) здійснює контроль за виконанням банком-боржником умов угоди (договору), бізнес-плану (у тому числі програми капіталізації) та за відсутністю заборгованості Інвестора (пов'язаних з ним осіб) перед банком-боржником під час проведення планової інспекційної перевірки (у разі потреби - під час проведення позапланової інспекційної перевірки).
(пункт 6.1 глави 6 розділу III із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112,
у редакції постанови Правління
Національного банку України від 06.08.2008 р. N 228)
6.2. У разі порушення порядку залучення коштів на умовах субординованого боргу або порядку врахування до регулятивного капіталу банку залучених коштів на умовах субординованого боргу, або порядку погашення субординованого боргу відповідне територіальне управління Національного банку (Департамент банківського регулювання і нагляду) подає Комісії Національного банку пропозиції щодо скасування Дозволу. Виявлені порушення є також підставою для застосування до банку-боржника адекватних заходів впливу.
У разі невиконання банком-боржником програми капіталізації, яку він подавав для отримання Дозволу, банк-боржник позбавляється права на отримання Дозволу протягом одного року.
(пункт 6.2 глави 6 розділу III в редакції постанов
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112,
від 01.11.2005 р. N 407)
6.3. У разі прийняття Комісією Національного банку рішення про скасування Дозволу сума субординованих коштів не враховується до регулятивного капіталу банку після дати прийняття цього рішення, починаючи з наступної звітної дати, установленої для подання форми звітності N 610.
Банки зобов'язані не пізніше наступної звітної дати, установленої для подання форми звітності N 610, після дати прийняття Комісією Національного банку рішення про скасування Дозволу подати Національному банку змінену форму звітності N 610.
(пункт 6.3. глави 6 розділу III в редакції постанови
Правління Національного банку України від 17.03.2004 р. N 112)
(розділ ІІІ із змінами, внесеними згідно з постановами
Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39,
від 28.02.2002 р. N 81,
від 12.02.2003 р. N 5,
в редакції постанови Правління
Національного банку України від 19.03.2003 р. N 118)
Розділ IV. НОРМАТИВИ КАПІТАЛУ
Глава 1. Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2)
1.1. Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку.
1.2. Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.
Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями та на суму забезпечення кредиту (вкладень в боргові цінні папери) безумовним зобов'язанням або грошовим покриттям у вигляді застави майнових прав (за умови, що забезпечення відповідає вимогам пунктів 2.5 - 2.7 глави 2 розділу VI цієї Інструкції).
(абзац другий пункту 1.2 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. N 267)
Під час розрахунку показника адекватності регулятивного капіталу до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику, додається сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами.
(пункт 1.2 глави 1 розділу IV доповнено абзацом третім згідно з постановою
Правління Національного банку України від 17.12.2007 р. N 458)
1.3. Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на п'ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження:
а) I група активів із ступенем ризику 0 відсотків:
готівкові кошти;
банківські метали;
кошти в Національному банку;
боргові цінні папери органів державної влади, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
боргові цінні папери, емітовані Національним банком, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
нараховані доходи за борговими цінними паперами органів державної влади, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
нараховані доходи за борговими цінними паперами, емітованими Національним банком, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
боргові цінні папери органів державної влади в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам та за якими банк не бере на себе ризик;
валюта та банківські метали до отримання, за купленими опціонними контрактами з метою хеджування;
(підпункт "а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 15.09.2004 р. N 443,
в редакції постанови Правління
Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
облігації Державної іпотечної установи, розміщення яких здійснюється під гарантію Кабінету Міністрів України, надану відповідно до Закону про Державний бюджет України на відповідний рік;
(підпункт "а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з
постановою Правління Національного банку України від 15.02.2008 р. N 30)
нараховані доходи за облігаціями Державної іпотечної установи, розміщення яких здійснюється під гарантію Кабінету Міністрів України, надану відповідно до Закону про Державний бюджет України на відповідний рік;
(підпункт "а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з
постановою Правління Національного банку України від 15.02.2008 р. N 30)
кредити та зобов'язання з кредитування, які надані Міжнародному банку реконструкції та розвитку, Європейському банку реконструкції та розвитку, Міжнародній фінансовій корпорації;
(підпункт "а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з
постановою Правління Національного банку України від 06.08.2008 р. N 228)
б) II група активів із ступенем ризику 10 відсотків:
короткострокові та довгострокові кредити, що надані органам державної влади;
нараховані доходи за кредитами, що надані органам державної влади;
(підпункт "б" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
в) III група активів зі ступенем ризику 20 відсотків:
боргові цінні папери органів місцевого самоврядування, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
(абзац другий підпункту "в" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції
постанови Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
боргові цінні папери органів місцевого самоврядування в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
(абзац третій підпункту "в" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції
постанови Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
нараховані доходи за борговими цінними паперами органів місцевого самоврядування, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
(підпункт "в" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено новим
абзацом четвертим згідно з постановою Правління Національного банку України
від 01.11.2005 р. N 407,
у зв'язку з цим абзаци четвертий - одинадцятий
вважати відповідно абзацами п'ятим - дванадцятим)
нараховані доходи за коштами до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
депозити овернайт, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
інші короткострокові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
нараховані доходи за депозитами овернайт, іншими короткостроковими депозитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
(абзац восьмий підпункту "в" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами,
внесеними згідно з постановою Правління Національного банку
України від 28.01.2002 р. N 39)
кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
нараховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та іншими короткостроковими кредитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
валюта та банківські метали, які куплені за умовами спот у банку-контрагента, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
(підпункт "в" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з
постановою Правління Національного банку України від 15.09.2004 р. N 443)
г) IV група активів зі ступенем ризику 50 відсотків:
кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;
нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;
депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;
короткострокові та довгострокові кредити, що надані органам місцевого самоврядування;
(абзац п'ятий підпункту "г" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції
постанови Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
нараховані доходи за кредитами, що надані органам місцевого самоврядування;
(абзац шостий підпункту "г" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції
постанови Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
гарантійні депозити в інших банках (покриті);
зобов'язання з кредитування, які надані банкам;
(абзац восьмий підпункту "г" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами,
внесеними згідно з постановою Правління Національного банку
України від 28.01.2002 р. N 39)
валюта та банківські метали, які куплені за форвардними контрактами;
(абзац дев'ятий підпункту "г" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції
постанови Правління Національного банку України від 15.09.2004 р. N 443)
активи до одержання;
валюта та банківські метали, які куплені за умовами спот у банку-контрагента, що не належить до інвестиційного класу;
(підпункт "г" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з
постановою Правління Національного банку України від 15.09.2004 р. N 443)
кредити овернайт, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;
(підпункт "г" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з
постановою Правління Національного банку України від 15.09.2004 р. N 443)
валюта та банківські метали до отримання за іншими опціонними контрактами;
(підпункт "г" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з
постановою Правління Національного банку України від 15.09.2004 р. N 443)
дисконт/премія до отримання за форвардними валютними контрактами;
(підпункт "г" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з
постановою Правління Національного банку України від 15.09.2004 р. N 443)
хеджовані процентні доходи майбутніх періодів в іноземній валюті;
(підпункт "г" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з
постановою Правління Національного банку України від 15.09.2004 р. N 443)
витрати майбутніх періодів, які хеджовані;
(підпункт "г" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з
постановою Правління Національного банку України від 15.09.2004 р. N 443)
іпотечні кредити, що надані фізичним особам у національній валюті та повністю забезпечені заставою нерухомого майна житлового призначення, яке належить позичальнику на праві власності та є вільним від будь-яких обмежень речових прав на нерухоме майно;
(підпункт "г" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з
постановою Правління Національного банку України від 15.02.2008 р. N 30)
іпотечні облігації, емітовані Державною іпотечною установою;
(підпункт "г" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з
постановою Правління Національного банку України від 15.02.2008 р. N 30)
ґ) V група активів із ступенем ризику 100 відсотків:
прострочені нараховані доходи за коштами на вимогу в інших банках;
прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування;
короткострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;
нараховані доходи за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;
довгострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках;
гарантійні депозити в інших банках (непокриті) за даними аналітичного обліку;
прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках;
кредити овердрафт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;
довгострокові кредити, що надані іншим банкам;
нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;
фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам;
прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам;
кредити, що надані суб'єктам господарювання;
нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарювання;
прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарювання;
сумнівна заборгованість інших банків і за кредитами, що надані суб'єктам господарювання;
сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями;
дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;
сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;
транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат;
прострочена та сумнівна заборгованість за кредитами, які надані органам державної влади та місцевого самоврядування;
кредити, які надані фізичним особам;
нараховані доходи за кредитами, які надані фізичним особам;
прострочена заборгованість та прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані фізичним особам;
сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам;
сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами;
акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж;
боргові цінні папери, випущені банками, небанківськими фінансовими установами та нефінансовими підприємствами, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
нараховані доходи за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж;
нараховані доходи за борговими цінними паперами в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
товарно-матеріальні цінності;
основні засоби (у разі виключення з регулятивного капіталу банку суми перевищення основних засобів над регулятивним капіталом банку така сума перевищення не зважується на коефіцієнт ризику);
інші активи банку;
зобов'язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями);
непокриті акредитиви;
сумнівні вимоги за операціями з валютою та банківськими металами;
цінні папери до отримання за операціями андеррайтингу;
сумнівні вимоги за операціями з фінансовими інструментами, крім інструментів валютного обміну;
інші зобов'язання, що надані клієнтам.
(підпункт "ґ" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з
постановами Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39,
від 01.07.2003 р. N 279,
від 17.06.2004 р. N 267,
від 15.09.2004 р. N 443,
в редакції постанови Правління
Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
Довгострокові активні операції, які здійснені з перевищенням строків розміщення над строками залучення коштів, додатково зважуються на коефіцієнт ризику 50 відсотків.
(підпункт "ґ" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з
постановою Правління Національного банку України від 17.12.2007 р. N 458)
1.4. Сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами розраховується на звітну дату в гривневому еквіваленті в такій послідовності:
визначається відкрита валютна позиція банку (довга або коротка) за кожною іноземною валютою та банківським металом. До розрахунку не включаються активи, на які зменшується регулятивний капітал банку (Н1) відповідно до підпунктів "а", "б", "в", "е" пункту 1.7 глави 1 розділу II цієї Інструкції;
визначаються окремо сума довгих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах та сума коротких валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;
визначається сума відкритої валютної позиції в усіх банківських металах;
визначається більша сума довгих або коротких відкритих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;
до більшої суми (довгої або короткої) відкритої валютної позиції банку в усіх іноземних валютах додається сума відкритої валютної позиції банку в усіх банківських металах (без урахування знаку). Отримане значення є сукупною сумою відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами.
(главу 1 розділу IV доповнено новим пунктом 1.4 згідно з
постановою Правління Національного банку України від 17.12.2007 р. N 458,
у зв'язку з цим пункт 1.4 уважати пунктом 1.5)
1.5. Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не меншим, ніж 8 відсотків, починаючи з 01.03.2004 - не меншим, ніж 10 відсотків.
Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити:
протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) - не менше 15 відсотків;
протягом наступних 12 місяців - не менше 12 відсотків;
надалі - не менше 10 відсотків.
(пункт 1.5 глави 1 розділу IV в редакції постанови
Правління Національного банку України від 04.06.2003 р. N 240)
Глава 2. Норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3)
2.1. Норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (далі - норматив Н3) відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком активних операцій.
2.2. Норматив Н3 установлює мінімальний коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів.
2.3. До сукупних активів банку під час розрахунку нормативу Н3 уключаються:
готівкові кошти;
банківські метали;
кошти в Національному банку;
казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком;
кошти в інших банках;
сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями;
кредити, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання, фізичним особам;
дебіторська заборгованість за операціями з банками та з клієнтами;
цінні папери в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
запаси матеріальних цінностей;
інші активи банку;
суми до з'ясування та транзитні рахунки;
інвестиції в асоційовані та дочірні компанії;
основні засоби.
2.4. Під час розрахунку нормативу Н3 до сукупних активів не включається сума сформованих резервів за всіма активними операціями банку.
2.5. Нормативне значення нормативу Н3 має бути не менше ніж 9 відсотків.
(зміни до пункту 2.5 глави 2 розділу IV, внесені постановою
Правління Національного банку України від 06.08.2008 р. N 228,
набирають чинності з 1 березня 2009 року)
2.6. У разі недотримання нормативу Н3 банк зобов'язаний ужити заходів для приведення його у відповідність до вимог пункту 2.5 цієї глави.
(глава 2 розділу IV із змінами, внесеними згідно з постановами
Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39,
від 01.11.2005 р. N 407,
у редакції постанови Правління
Національного банку України від 06.08.2008 р. N 228)
Глава 3. Виключена
(глава 3 розділу IV із змінами, внесеними згідно з постановами
Правління Національного банку України від 01.07.2003 р. N 279,
від 01.11.2005 р. N 407,
від 02.02.2007 р. N 31,
виключено згідно з постановою Правління
Національного банку України від 06.08.2008 р. N 228)
Розділ V. НОРМАТИВИ ЛІКВІДНОСТІ
Глава 1. Вимоги до ліквідності банків
1.1. Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).
Ліквідними активами є кошти в касі, які відкриті в Національному банку та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані в готівкові чи безготівкові кошти.
Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.
У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.
1.2. З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).
Глава 2. Норматив миттєвої ліквідності (Н4)
2.1. Норматив миттєвої ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках).
2.2. Норматив миттєвої ліквідності визначається як співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов'язань банку, що обліковуються за поточними рахунками.
2.3. Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 відсотків.
Глава 3. Норматив поточної ліквідності (Н5)
3.1. Норматив поточної ліквідності встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку.
Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно).
(абзац другий пункту 3.1 глави 3 розділу V із змінами, внесеними
згідно з постановою Правління Національного банку України
від 28.01.2002 р. N 39)
3.2. Норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення активів первинної та вторинної ліквідності до зобов'язань банку з відповідними строками виконання.
3.3. До активів первинної та вторинної ліквідності при розрахунку нормативу поточної ліквідності належать:
готівкові кошти;
банківські метали;
кошти на кореспондентських рахунках, які відкриті в Національному банку та інших банках;
строкові депозити, які розміщені в Національному банку та інших банках;
боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
боргові цінні папери, емітовані Національним банком, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
боргові цінні папери в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
(абзаци шостий, сьомий пункту 3.3 глави 3 розділу V замінено абзацами
шостим - восьмим згідно з постановою Правління Національного банку України
від 01.11.2005 р. N 407,
у зв'язку з цим абзац восьмий вважати абзацом дев'ятим)
надані кредити.
3.4. До зобов'язань належать:
кошти до запитання;
короткострокові та довгострокові кредити, які одержані від Національного банку та інших банків;
кошти бюджету України;
строкові депозити інших банків та клієнтів;
цінні папери власного боргу, емітовані банком;
субординований борг банку;
зобов'язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів;
зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.
3.5. Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж:
30 відсотків, з 01.07.2002 - 35 відсотків, з 01.01.2003 - 40 відсотків.
Глава 4. Норматив короткострокової ліквідності (Н6)
4.1. Норматив короткострокової ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів.
4.2. Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобов'язань.
4.3. До розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються ліквідні активи та короткострокові зобов'язання з початковим строком погашення до одного року.
4.4. До ліквідних активів при розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються:
готівкові кошти;
банківські метали;
кошти на кореспондентських рахунках, що відкриті в Національному банку та інших банках;
короткострокові депозити, що розміщені в Національному банку та інших банках;
короткострокові кредити, що надані іншим банкам;
боргові цінні папери органів державної влади в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення.
(пункт 4.4 глави 4 розділу V доповнено абзацом згідно з постановою
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
4.5. До короткострокових зобов'язань включаються:
кошти до запитання;
кошти бюджету України;
короткострокові кредити, які одержані від Національного банку та інших банків;
короткострокові депозити інших банків і клієнтів;
короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком;
зобов'язання за всіма видами гарантій, порук, авалів;
зобов'язання з кредитування, які надані банкам і клієнтам.
4.6. Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 20 відсотків.
Розділ VI. НОРМАТИВИ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ
Глава 1. Вимоги щодо обмеження кредитного ризику банків
1.1. До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми.
Кредитна діяльність банків пов'язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов'язання згідно з угодою, тому банки зобов'язані оцінювати кредитоспроможність7 своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів.
____________
7 Кредитоспроможність - наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається за показниками, що характеризують його здатність своєчасно розраховуватися за раніше одержаними кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.
1.2. Надання кредитів у значних обсягах одному контрагенту або групі контрагентів призводить до концентрації кредитного ризику, тому банки зобов'язані дотримуватися таких вимог:
а) під час надання кредитів, гарантій і поручительств, проведення інших кредитних операцій з установами, що вважаються асоційованими особами чи дочірніми установами банку, або належать до акціонерів (учасників) банку, персоналу та керівників банку чи іншого банку, що належить до тієї самої банківської групи або материнської компанії, банки не повинні застосовувати більш пільгові умови, ніж ті, що застосовуються при кредитуванні інших клієнтів банку, зокрема не встановлювати більш пільгові процентні ставки (комісійні);
б) загальна сума кредитів, позик, авансів готівкою, гарантій, порук та індосаментів, наданих першим керівникам банку та іншому управлінському персоналу8, не повинна бути більшою за 10 відсотків основного капіталу банку, а в кооперативних банках вона не повинна бути більшою 25 відсотків основного капіталу.
____________
8 Належність до перших керівників та іншого управлінського персоналу визначена в пункті 1.10 цієї глави.
1.3. З метою обмеження кредитного ризику за операціями з пов'язаними особами надання банком кредиту, позики, гарантії чи поручительства здійснюється за таких умов:
а) особі, яка належить до перших керівників банку, якщо загальна сума кредиту (позики, гарантії чи поручительств) цій особі перевищує еквівалент 5000 євро в гривнях за курсом, установленим Національним банком, - за спільним письмовим рішенням правління та ради банку, шляхом таємного голосування більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів обох органів без участі зацікавленої особи (чи загальними зборами акціонерів);
б) особі, яка належить до перших керівників банку, якщо загальна сума кредиту (позики, гарантії чи поручительств) цій особі не перевищує еквівалент 5000 євро в гривнях за курсом, установленим Національним банком, - за письмовим рішенням, прийнятим правлінням банку шляхом таємного голосування більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів правління банку без участі зацікавленої особи;
в) особі, яка належить до іншого управлінського персоналу банку, - за письмовим рішенням, прийнятим правлінням банку шляхом таємного голосування більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів правління банку.
1.4. Банки мають повідомити Національний банк про будь-яке надання кредиту, позики, авансу готівкою, гарантії, поручительств чи індосаменту (якщо в кожному окремому випадку вони перевищують еквівалент 30000 євро в гривнях за курсом, установленим Національним банком) фізичній особі (чи стороні, яка є асоційованою особою із нижчезазначеними особами), яка:
належить до перших керівників та до управлінського персоналу банку,
(абзац другий пункту 1.4 глави 1 розділу VI в редакції постанови
Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39)
є керівником, контролером споріднених осіб9;
є акціонером (учасником) банку з істотною участю в капіталі банку або членом кооперативного банку.
____________
9 Споріднена особа - юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі.
1.5. Банкам забороняється для придбання власних цінних паперів прямо чи опосередковано надавати кредити будь-якій особі.
1.6. Банки можуть за попереднім дозволом Комісії Національного банку використовувати цінні папери власної емісії для забезпечення кредитів у розмірі до 20 відсотків загальної суми внеску акціонера (учасника) до статутного капіталу банку за умови дотримання банком усіх економічних нормативів протягом шести місяців поспіль. Дозвіл на використання банками ощадних сертифікатів власної емісії для забезпечення кредитів не потрібен.
1.7. Банк має право надавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.
1.8. Під час розрахунку нормативів кредитного ризику два або більше контрагентів уважаються одним контрагентом і такими, що несуть спільний економічний ризик, за наявності однієї з таких умов:
(абзац перший пункту 1.8 глави 1 розділу VI в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
а) один контрагент є власником істотної участі іншого (інших);
б) два або більше контрагентів мають хоча б одного спільного власника їх істотних часток (незалежно від того, чи він є також клієнтом банку);
в) контрагенти використовують кредитні кошти для проведення спільної діяльності таким чином, що джерело повернення кредиту є для них спільним. Наприклад: мобілізація позичальниками спільних коштів для придбання будь-якого активу (підприємства або іншого об'єкта власності) або для передавання таких коштів у кредит іншій фізичній чи юридичній особі;
г) кредитні кошти, що надані банком одному контрагенту (групі контрагентів), використовуються цим контрагентом (групою контрагентів) як кредитні ресурси для третьої особи, яка є клієнтом цього банку.
1.9. Надання кредитів інсайдерам/пов'язаним особам (далі - інсайдери), які здатні здійснювати прямий або непрямий вплив на діяльність банку, може призвести до значних проблем, оскільки в цих випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється об'єктивно.
Інсайдери поділяються на фізичних та юридичних осіб.
Для забезпечення належного контролю за ризиками, пов'язаними з вкладанням коштів у цінні папери, кредитами акціонерам (учасникам) та інсайдерам, наданням великих кредитів установлюються такі критерії віднесення позичальників (контрагентів) банку до інсайдерів.
1.10. До інсайдерів - фізичних осіб належать:
а) власники істотної участі;
б) управлінський персонал банку:
перші керівники: голова та члени спостережної ради банку, голова правління/ради директорів та члени правління/ради директорів, заступники голови правління/ради директорів (президент, віце-президенти); головний бухгалтер та його заступники;
інший управлінський персонал: керівники філій; головні бухгалтери філій; керівники структурних підрозділів банку та члени кредитного комітету (кредитної комісії), які беруть участь у визначенні кредитної, інвестиційної та облікової політики, політики управління активами і пасивами, ключових напрямів діяльності банку;
працівники внутрішнього аудиту;
члени ревізійної комісії;
в) контролери:
особи, які здійснюють зовнішній аудит банку;
особа, яка є керівником державних органів (фондів, комітетів тощо) і відповідно до своїх посадових обов'язків здійснює контроль за діяльністю банків;
г) керівники та контролери афілійованих і споріднених осіб;
(підпункт "г" пункту 1.10 глави 1 розділу VI в редакції постанови
Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39)
ґ) асоційовані особи: рідні брати та сестри, батьки, чоловік, дружина або повнолітні діти тих керівників банку, контролерів банку і керівників установ - акціонерів (учасників) банку, які є власниками істотної участі банку.
1.11. До інсайдерів - юридичних осіб належать:
а) власники істотної участі;
б) афілійовані особи:
установа, що має істотну участь у банку;
установа, в якій банк є власником істотної участі;
в) споріднені особи:
установа, у якій власником істотної участі є особа, яка водночас є власником істотної участі в банку;
установа, керівники якої є одночасно керівниками банку;
г) асоційована особа - юридична особа, в якій керівником є батьки, брати й сестри, дружина, чоловік або діти тих керівників і контролерів банку, а також установ - акціонерів (учасників) банку, які є власниками істотної участі в банку.
1.12. Істотна участь у банку або іншій юридичній особі означає, що фізична або юридична особа прямо чи опосередковано10, самостійно або спільно з іншими особами має:
____________
10 Опосередковано, наприклад, отримання в управління пакета акцій, набуття особою права голосу на загальних зборах акціонерів банку за дорученням акціонера (учасника) банку, який є власником істотної участі в банку тощо.
а) частку в статутному капіталі банку чи іншої юридичної особи (або має повноваження голосувати) в розмірі не менше ніж 10 і більше відсотків.
Крім того, дві та більше осіб уважаються такими, що разом володіють акціями (паями/частками) банку або іншої юридичної особи, якщо вони є власниками акцій (паїв/часток) банку або іншої юридичної особи, а також одночасно:
є членами ради чи правління, власниками істотної участі чи законними представниками однієї юридичної особи; або
одна з цих осіб надала іншій кредит для придбання акцій (паїв/часток) банку чи іншої юридичної особи; або вони є близькими родичами (рідні брати та сестри, батьки, чоловік, дружина або повнолітні діти);
або
б) незалежну від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи, зокрема має можливість впливати на визначення кредитної, інвестиційної та облікової політики, на прийняття рішень з основних напрямів діяльності банку або іншої юридичної особи через укладені угоди чи іншим шляхом, тобто здійснює контроль над банком або іншою юридичною особою.
Особа вважається такою, що здійснює контроль над банком або іншою юридичною особою, якщо:
така особа прямо чи опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами має частку в статутному капіталі банку або іншої юридичної особи (або має повноваження голосувати) в розмірі не менше ніж 25 відсотків; або
така особа є першим керівником або належить до іншого управлінського персоналу банку чи іншої юридичної особи; або
відомі факти, що свідчать про здатність цієї особи будь-яким чином впливати на призначення перших керівників, або особа має принаймні одного представника в раді чи правлінні банку або іншої юридичної особи чи в рівноцінному спостережному органі (або через володіння акціями/паями/частками, або через домовленість з власниками акцій/паїв/часток); або
така особа може брати участь у прийнятті рішень з основних напрямів діяльності банку (за умови зміни при цьому кредитної, інвестиційної або облікової політики банку) незалежно від того, чи обіймає ця особа керівну посаду або отримує (чи взагалі не отримує) винагороду чи іншу компенсацію за свою роботу;
така особа прямо чи опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами має частку в статутному капіталі банку або іншої юридичної особи (або має повноваження голосувати) в розмірі не менше ніж 10 відсотків і водночас жодна інша особа не володіє часткою в статутному капіталі банку (юридичної особи) з правом голосу (або не має повноважень голосувати більшою кількістю голосів) у розмірі 10 і більше відсотків.
1.13. Контрагенти, у яких держава є власником істотної участі, не є такими, що разом володіють акціями (паями/частками) банку або іншої юридичної особи, якщо ці контрагенти не пов'язані між собою виробничими зв'язками та зміни у фінансово-господарській діяльності одного контрагента не можуть вплинути на фінансовий стан (господарську діяльність) іншого.
(абзац перший пункту 1.13 глави 1 розділу VI в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.07.2003 р. N 279)
Підприємства однієї галузі не вважаються такими, що разом володіють акціями (паями/частками) банку або іншої юридичної особи, за умови, що загальна сума вкладених банком коштів у ці підприємства не перевищує загальної суми залучених банком коштів від цих підприємств.
(пункт 1.13 глави 1 розділу VI в редакції постанови
Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39)
1.14. Угоди, що укладаються з інсайдерами, не можуть передбачати більш сприятливі умови, ніж угоди, що укладені з іншими особами. Угоди, укладені банком із інсайдерами на умовах більш сприятливих за звичайні, визнаються судом недійсними з часу їх укладення.
Більш сприятливими умовами визнаються:
отримання активу низької якості від інсайдерів;
викуп в інсайдера активу за вартістю, що є значно вищою, ніж та, яку банк сплатив би за придбання такого активу від неінсайдера;
продаж інсайдеру активу за вартістю, що є значно нижчою, ніж та, яку банк отримав би від продажу такого активу неінсайдеру;
укладання коштів у цінні папери інсайдера, в які банк в іншому випадку не вкладав би, у зв'язку з рівнем ризику таких паперів або видом економічної діяльності емітента-інсайдера;
оплата за товари та послуги, що надані інсайдером, за тарифами, що є вищими, ніж ті, за якими банк сплачував би за аналогічні товари та послуги неінсайдерам, або оплата таких товарів і послуг у тих ситуаціях, коли неінсайдеру взагалі оплата не надавалася б;
прийняття меншого забезпечення виконання зобов'язань, ніж вимагається від інших клієнтів;
надання кредиту інсайдеру (акціонеру/учаснику) для придбання акцій (паїв/часток) цього банку та під забезпечення акцій (паїв/часток) банку;
строк сплати відсотків за користування кредитом не визначений або передбачений в кінці строку дії кредитного договору.
(пункт 1.14 глави 1 розділу VI доповнено новим абзацом десятим згідно з
постановою Правління Національного банку України від 19.02.2007 р. N 52,
у зв'язку з цим абзаци десятий - п'ятнадцятий
уважати відповідно абзацами одинадцятим - шістнадцятим)
Банк може укладати з інсайдерами угоди, які передбачають нарахування відсотків і комісійних на здійснення банківських операцій, які менші від звичайних, та нарахування відсотків за вкладами і депозитами, які більші від звичайних, якщо прибуток банку дозволяє здійснювати це без шкоди для фінансового стану банку; однак інші умови цих угод не можуть бути більш сприятливими, ніж загальні умови проведення банківських операцій, що встановлені внутрішньобанківськими положеннями, що визначають кредитну, інвестиційну, управління активами і пасивами та облікову політику банку.
Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для: погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною особою банку; придбання активів пов'язаної особи банку; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною особою банку, за винятком продукції, що виробляється цією особою.
Банк має забезпечити наявність відповідних інформаційних систем для виявлення окремих кредитів, наданих пов'язаним і спорідненим особам, а також визначення загальної суми таких кредитів з метою їх моніторингу.
(пункт 1.14 глави 1 розділу VI доповнено абзацом тринадцятим згідно з
постановою Правління Національного банку України від 20.05.2002 р. N 186)
Банк зобов'язаний забезпечити наявність процедури запобігання отриманню власної вигоди особами, що беруть участь у підготовці оцінки кредиту або в прийнятті рішення щодо його надання.
(пункт 1.14 глави 1 розділу VI доповнено чотирнадцятим абзацом згідно з
постановою Правління Національного банку України від 20.05.2002 р. N 186)
У разі укладення банком угод з інсайдерами, які передбачають сприятливіші умови, ніж угоди, що укладені з іншими особами (у тому числі, які передбачають нарахування відсотків і комісійних на здійснення банківських операцій, які менші, ніж звичайні), на суму таких угод банк має зменшувати загальний розмір регулятивного капіталу до часу погашення таких угод.
(пункт 1.14 глави 1 розділу VI доповнено абзацом п'ятнадцятим згідно з
постановою Правління Національного банку України від 29.04.2004 р. N 192)
Крім того, такі угоди мають бути укладені на підставі рішення правління та/або ради банку.
(пункт 1.14 глави 1 розділу VI доповнено абзацом шістнадцятим згідно з
постановою Правління Національного банку України від 29.04.2004 р. N 192)
1.15. З метою зменшення банківських ризиків Національний банк установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку.
Глава 2. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)
2.1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.
2.2. Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку.
(пункт 2.2 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39)
2.3. До вимог банку щодо контрагента включаються:
а) щодо банків-контрагентів:
строкові депозити, які розміщені в інших банках;
кредити, що надані іншим банкам;
сумнівна та прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, що надані іншим банкам, та заборгованість за простроченими та сумнівними до погашення нарахованими доходами за цими операціями;
(абзац четвертий підпункту "а" пункту 2.3 глави 2 розділу VI із змінами,
внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України
від 01.11.2005 р. N 407)
дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками;
боргові цінні папери, випущені банками, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
(підпункт "а" пункту 2.3 глави 2 розділу VI доповнено абзацом шостим згідно з
постановою Правління Національного банку України від 01.07.2003 р. N 279,
абзац шостий підпункту "а" пункту 2.3 глави 2 розділу VI в редакції
постанови Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
б) щодо інших клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб:
заборгованість за кредитами;
сумнівна та прострочена заборгованість за кредитами та заборгованість за простроченими та сумнівними до погашення нарахованими доходами;
(абзац третій підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VI із змінами,
внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України
від 01.11.2005 р. N 407)
дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;
заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами органів державної влади та місцевого самоврядування, небанківських фінансових установ, нефінансових підприємств у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;
(абзац п'ятий підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VI із змінами,
внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України
від 01.11.2005 р. N 407)
акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції).
(абзац шостий підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VI в редакції
постанови Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39,
із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
2.4. До позабалансових зобов'язань, що видані банком, уключаються:
гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;
сумнівні гарантії та поручительства;
зобов'язання з кредитування, що надані банком.
2.5. Банк, який дотримується нормативів капіталу, може надавати кредити та здійснювати вкладення в боргові цінні папери в обсягах, що перевищують установлений норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), та виключати із загального обсягу кредитного ризику суму забезпечення (але не більше ніж сума основного боргу за окремою кредитною операцією) у разі:
(абзац перший пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з
постановами Правління Національного банку України від 19.02.2007 р. N 52,
від 06.08.2008 р. N 228)
а) забезпечення кредиту безумовним зобов'язанням за умови, що це зобов'язання було надане безпосередньо на користь банку:
урядами або центральними банками держав, що належать до категорії А11;
або Міжнародним банком реконструкції та розвитку чи Європейським банком реконструкції та розвитку;
або першокласними банками, що мають опублікований кредитний рейтинг не нижче інвестиційного класу12, - за зобов'язаннями контрагентів із строком виконання один рік і менше.
____________
11 Перелік країн, що включені до категорії А: Австралія, Австрія, Бельгія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Корея, Люксембург, Мексика, Німеччина, Норвегія, Нова Зеландія, Нідерланди, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії, Польща, Португалія, США, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чеська Республіка, Швейцарія, Швеція та Японія.
12 Інвестиційний клас – кредитний рейтинг банку, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (IBCA, Standard & Poor's, Moody's), який свідчить про низьку ймовірність невиконання зобов`язань.
У разі дотримання зазначених вимог банк повинен мати такі документи:
оригінал безумовного зобов'язання, що поданий особами, які зазначені в підпункті "а" пункту 2.5 цієї глави. Цей документ має бути нотаріально засвідчений за місцем його видачі (крім акредитивів "стендбай"), перекладений на українську мову та легалізований в консульській установі України, якщо міжнародними договорами, у яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначений документ може бути також засвідчений в посольстві відповідної держави в Україні та легалізований в Міністерстві закордонних справ України. Переклад зобов'язання у вигляді електронного документа (акредитиви "стендбай") має засвідчуватися нотаріально або банком-заявником, крім того Національний банк у будь-який час може перевірити оригінал зобов'язання. До безумовних зобов'язань належать безумовні гарантії погашення заборгованості позичальника перед банком, уключаючи гарантії на першу вимогу, безвідкличні резервні акредитиви, що виконують функції фінансової гарантії. Безумовне зобов'язання має відповідати нормам міжнародного інституційного (приватного) права щодо зобов'язань такого типу, а саме: Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованим правилам по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати, Уніфікованим правилам Міжнародної торгової палати стосовно гарантій на першу вимогу та іншим міжнародно-правовим актам (у тому числі держави походження гаранта) з питань переказу грошей відповідно до статті 2 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні";
підтвердження офіційного рейтингу гаранта відповідно до останніх видань бюлетенів провідних світових рейтингових компаній (IBCA, Standart & Poor's, Moody's тощо);
інші документи, що відповідають вимогам банківського законодавства відповідної країни, які за формою, змістом і засобами реалізації забезпечують виконання гарантом безумовних зобов'язань (за наявності);
б) грошового покриття кредиту у вигляді застави майнових прав на грошові кошти позичальника/майнового поручителя, що розміщені у вигляді депозиту в банку-кредиторі, або застави ощадних/депозитних сертифікатів, що випущені банком-кредитором, за умови відповідності строків надання кредиту строкам залучення депозиту. У разі забезпечення кредиту грошовим покриттям банк повинен мати договір про заставу майнових прав на грошові кошти, що зберігаються на рахунках у банку-кредиторі (або договір про заставу ощадних/депозитних сертифікатів, що випущені банком-кредитором), який укладений з позичальником/майновим поручителем і за яким надається право у разі невиконання позичальником/майновим поручителем зобов'язань за кредитним договором стягувати кошти з їх рахунків на погашення цього боргу, а також платіжні та інші документи, що підтверджують надання кредиту і відповідне забезпечення за кредитом.
Банки можуть здійснювати вкладення в боргові цінні папери в розмірі, що перевищує встановлений норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), та виключати із загального обсягу кредитного ризику суму безумовного забезпечення або грошового покриття, якщо в умовах випуску та розміщення таких боргових цінних паперів (або в угоді про купівлю цінних паперів) зазначається про їх відповідне забезпечення згідно з укладеним між емітентом та гарантом/поручителем договором про забезпечення. У разі забезпечення вкладень у боргові цінні папери грошовим покриттям банк повинен мати документ, у якому визначені умови випуску та розміщення таких боргових цінних паперів (або угоду про купівлю боргових цінних паперів) із зазначенням у ньому (в угоді) про відповідне грошове покриття такого випуску.
(пункт 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з
постановами Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39,
від 20.05.2002 р. N 186,
в редакції постанови Правління
Національного банку України від 01.07.2003 р. N 279)
2.6. Рішення про проведення банком операцій з одним контрагентом/позичальником у розмірі, що перевищує 25 відсотків регулятивного капіталу банку (з урахуванням сум усіх операцій, визначених у пункті 2.3 цієї глави, щодо цього контрагента), має прийматися правлінням та/або радою банку.
(пункт 2.6 глави 2 розділу VI в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.07.2003 р. N 279)
2.7. У день надання такого кредиту та виключення його з розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) банк зобов'язаний:
включити відповідну інформацію до форми звітності N 611 "Звіт про дотримання економічних нормативів";
надіслати електронною поштою письмове повідомлення відповідному територіальному управлінню та Департаменту банківського регулювання і нагляду із зазначенням інформації про документи, що підтверджують надання забезпеченого грошовим покриттям (депозитом чи депозитним сертифікатом) або безумовним забезпеченням кредиту, які передбачені пунктом 2.5 цієї глави.
(пункт 2.7 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39,
в редакції постанови Правління
Національного банку України від 01.07.2003 р. N 279)
2.8. У разі пролонгації кредитної угоди для підтвердження наявності грошового покриття (або безумовного забезпечення) за пролонгованим кредитом та права банку не включати суму такого кредиту до розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) банк зобов'язаний здійснити заходи відповідно до вимог пункту 2.7 цієї глави.
Територіальне управління Національного банку відповідно до законодавства України має здійснювати контроль щодо наявності відповідних документів стосовно підстав виключення сум кредитів (вкладень в боргові цінні папери), забезпечених грошовим покриттям (або безумовним зобов'язанням), з розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7).
(абзац другий пункту 2.8 глави 2 розділу VI в редакції постанови
Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. N 267)
Якщо за результатами перевірки встановлені факти невиконання банком на дату надання кредиту (його пролонгації) хоча б однієї з умов, зазначених у пунктах 2.5 - 2.7 цієї глави, чи у зв'язку з невідповідністю перелічених у цих пунктах документів, то банк зобов'язаний відкоригувати розрахунок нормативу максимального розміру ризику на одного контрагента (Н7) з дати виключення ним із загального обсягу кредитного ризику відповідної суми кредиту та подати до Національного банку змінену форму звітності N 611 "Звіт про дотримання економічних нормативів" за відповідні періоди (місяці).
У цьому разі за допущені порушення до банку мають застосовуватися жорсткі заходи впливу відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.
(пункт 2.8 глави 2 розділу VI в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.07.2003 р. N 279)
2.9. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу провідного банку банківського консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.
2.10. Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків.
2.11. Якщо банк перевищив норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) (без підстав, визначених у пунктах 2.5 - 2.7 цієї глави), то він має коригувати (зменшувати) регулятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення.
Якщо за результатами інспекційної перевірки (або на підставі статистичної звітності банку) установлені факти невиконання банком вимог підпункту "г" пункту 1.7 розділу II цієї Інструкції, то він має відкоригувати (зменшити) регулятивний капітал на розмір перевищення нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), починаючи з наступного дня після дати виявлення такого порушення.
У разі невиконання вимог цієї глави Національний банк має застосовувати до банку та керівників банку жорсткі заходи впливу відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.
(главу 2 розділу VI доповнено пунктом 2.11 згідно з
постановою Правління Національного банку України
від 29.04.2004 р. N 192)
Глава 3. Норматив великих кредитних ризиків (Н8)
3.1. Норматив великих кредитних ризиків установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.
3.2. Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів і всіх позабалансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, становить 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку.
3.3. Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів, з урахуванням усіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку.
(пункт 3.3 глави 3 розділу VI в редакції постанови
Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39)
Якщо один контрагент банку входить одночасно до складу кількох груп пов'язаних контрагентів, то при розрахунку нормативу великих кредитних ризиків (Н8) сума наданого кредиту контрагента, що входить до складу кількох груп, враховується один раз.
(пункт 3.3 глави 3 розділу VI доповнено абзацом другим згідно з
постановою Правління Національного банку України від 01.07.2003 р. N 279)
3.4. До вимог банку до контрагента або пов'язаних контрагентів уключаються:
а) щодо банків контрагентів:
строкові депозити, що розміщені в інших банках;
заборгованість за кредитами, що надані іншим банкам;
сумнівна та прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, що надані іншим банкам, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами;
(абзац четвертий підпункту "а" пункту 3.4 глави 3 розділу VI із змінами,
внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України
від 01.11.2005 р. N 407)
дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками;
боргові цінні папери, випущені банками, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
(підпункт "а" пункту 3.4 глави 3 розділу VI доповнено абзацом шостим згідно з
постановою Правління Національного банку України від 01.07.2003 р. N 279,
абзац шостий підпункту "а" пункту 3.4 глави 3 розділу VI в редакції
постанови Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
б) щодо інших клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб:
заборгованість за кредитами;
сумнівна і прострочена заборгованість за кредитами, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами;
(абзац третій підпункту "б" пункту 3.4 глави 3 розділу VI із змінами,
внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України
від 01.11.2005 р. N 407)
дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;
заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, врахованими векселями, борговими цінними паперами органів державної влади та місцевого самоврядування, небанківських фінансових установ, нефінансових підприємств у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;
(абзац п'ятий підпункту "б" пункту 3.4 глави 3 розділу VI із змінами,
внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України
від 01.11.2005 р. N 407)
акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції).
(абзац шостий підпункту "б" пункту 3.4 глави 3 розділу VI в редакції
постанови Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39,
із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
3.5. До позабалансових зобов'язань, що надані банком, уключаються:
гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;
сумнівні гарантії та поручительства;
зобов'язання з кредитування, що надані банком.
3.6. Рішення про надання великого кредиту приймається згідно з відповідним висновком кредитного комітету (комісії) банку, затвердженим його правлінням (радою).
3.7. Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.
3.8. Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір регулятивного капіталу, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) автоматично підвищуються:
якщо перевищення становить не більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) подвоюються,
якщо перевищення більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) потроюються.
3.9. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.
Глава 4. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9)
4.1. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.
4.2. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера перед банком і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та статутного капіталу банку.
(пункт 4.2 глави 4 розділу VI із змінами, внесеними згідно з
постановами Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39,
від 01.11.2005 р. N 407)
4.3. До зобов'язань одного інсайдера перед банком уключаються:
строкові депозити, що розміщені в інших банках;
заборгованість за кредитами;
сумнівна та прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, заборгованість за простроченими й сумнівними до погашення нарахованими доходами;
(абзац четвертий пункту 4.3 глави 4 розділу VI із змінами,
внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України
від 01.11.2005 р. N 407)
дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;
заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;
акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції).
(абзац сьомий пункту 4.3 глави 4 розділу VI в редакції постанови
Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39,
із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
4.4. До позабалансових зобов'язань перед банком уключаються:
гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;
сумнівні гарантії та поручительства;
зобов'язання з кредитування, що надані банком.
4.5. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.
4.6. Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 5 відсотків.
4.7. Якщо банк перевищив норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), то він має коригувати (зменшувати) регулятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення.
Якщо за результатами інспекційної перевірки (або на підставі статистичної звітності банку) установлені факти невиконання банком вимог підпункту "ґ" пункту 1.7 розділу II цієї Інструкції, то він має відкоригувати (зменшити) регулятивний капітал на розмір перевищення нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), починаючи з наступного дня після дати виявлення такого порушення.
(абзац другий пункту 4.7 глави 4 розділу VI із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. N 267)
У разі невиконання вимог цієї глави Національний банк має застосовувати до банку та керівників банку жорсткі заходи впливу відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.
(главу 4 розділу VI доповнено пунктом 4.7 згідно з
постановою Правління Національного банку України
від 29.04.2004 р. N 192)
Глава 5. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10)
5.1. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.
5.2. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком і 100 відсотків суми позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та статутного капіталу банку.
(пункт 5.2 глави 5 розділу VI із змінами, внесеними згідно з
постановами Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39,
від 01.11.2005 р. N 407)
5.3. До зобов'язань інсайдерів перед банком уключаються:
строкові депозити, що розміщені в інших банках;
заборгованість за кредитами;
сумнівна та прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами;
(абзац четвертий пункту 5.3 глави 5 розділу VI із змінами,
внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України
від 01.11.2005 р. N 407)
дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;
заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;
акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції).
(абзац сьомий пункту 5.3 глави 5 розділу VI в редакції постанови
Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39,
із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
5.4. До позабалансових зобов'язань, що видані банком інсайдерам, уключаються:
гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;
сумнівні гарантії та поручительства;
зобов'язання з кредитування, що надані банком.
5.5. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту що надана безпосередньо цим банком.
5.6. Нормативне значення нормативу Н10 не має перевищувати 30 відсотків.
(пункт 5.6 глави 5 розділу VI із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
Розділ VII. НОРМАТИВИ ІНВЕСТУВАННЯ
Глава 1. Вимоги щодо прямих інвестицій, що здійснюють банки
1.1. З метою забезпечення контролю за інвестиційною діяльністю банків, а саме за прямими інвестиціями, Національний банк установлює нормативи інвестування.
Прямі інвестиції банків - це внесення банками власних коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.
Банки мають право здійснювати прямі інвестиції (за рахунок власних коштів і від власного імені) лише на підставі письмового дозволу Національного банку, що надається згідно з правилами, установленими відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.
1.2. Банки мають право здійснити інвестицію без письмового дозволу Національного банку, якщо:
інвестиція в будь-яку юридичну особу становить не більше ніж 5 відсотків регулятивного капіталу банку;
юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключно діяльність з надання фінансових послуг;
регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам, установленим цією Інструкцією, та вимогам для інвестицій, установленим нормативно-правовими актами Національного банку.
Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом яких передбачено повну відповідальність його власників.
1.3. З метою обмеження інвестиційного ризику, пов'язаного із здійсненням інвестиційної діяльності та можливою втратою капіталу інвестора, Національний банк установив такі нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), норматив загальної суми інвестування (Н12).
1.4. До розрахунку нормативів інвестування не включаються суми акцій та інших цінних паперів, придбаних банком:
а) у зв'язку з реалізацією права заставодержателя, та за умови, що банк не утримує їх більше одного року;
б) з метою створення фінансової холдингової групи, за умови, що емітентом придбаних акцій є інший банк;
в) у результаті андеррайтингу, за умови, що придбані цінні папери перебувають у власності банку не більше одного року;
г) за рахунок та від імені своїх клієнтів.
Про невключення відповідних сум до розрахунку нормативів інвестування банки зобов'язані повідомляти Національний банк одночасно з поданням форм звітності щодо розрахунку цих економічних нормативів, а також мають подавати план реалізації одержаних цінних паперів у зв'язку з реалізацією права заставодержателя та відповідного документального підтвердження, що такі папери були одержані на погашення заборгованості за попередньо наданим кредитом.
(абзац шостий пункту 1.4 глави 1 розділу VII в редакції постанови
Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39)
Глава 2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)
2.1. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання коштів банку до статутних фондів установ, що може призвести до втрати капіталу банку.
2.2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожною установою, до регулятивного капіталу банку.
2.3. До коштів, що інвестуються, уключаються:
акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені установою;
(абзац другий пункту 2.3 глави 2 розділу VIІ в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
вкладення в асоційовані та дочірні установи.
(абзац третій пункту 2.3 глави 2 розділу VIІ в редакції постанови
Правління Національного банку України від 28.02.2002 р. N 81)
2.4. При обчисленні цього нормативу в знаменнику до суми регулятивного капіталу банку додаються суми вкладень у цінні папери в торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені банками, і вкладень у статутні фонди установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції.
(пункт 2.4 глави 2 розділу VIІ в редакції постанови
Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39,
із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
2.5. Нормативне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15 відсотків.
Глава 3. Норматив загальної суми інвестування (Н12)
3.1. Норматив загальної суми інвестування встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутних фондів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку.
Цей норматив характеризує використання капіталу банку для придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи.
3.2. Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи, до регулятивного капіталу банку.
3.3. До коштів, що інвестуються, включаються:
акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені банками, небанківськими фінансовими установами та іншими емітентами;
(абзац другий пункту 3.3 глави 3 розділу VIІ в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
вкладення в асоційовані та дочірні компанії.
3.4. При обчисленні цього нормативу в знаменнику до суми регулятивного капіталу банку додаються суми вкладень у цінні папери в торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені банками, і вкладень у статутні фонди установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції.
(пункт 3.4 глави 3 розділу VIІ в редакції постанови
Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39,
із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
3.5. Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 відсотків.
Розділ VIII. НОРМАТИВ РИЗИКУ ЗАГАЛЬНОЇ ВІДКРИТОЇ (ДОВГОЇ/КОРОТКОЇ) ВАЛЮТНОЇ ПОЗИЦІЇ БАНКУ
Глава 1. Обмеження ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку
1.1. Діяльність банків на валютних ринках, що полягає в управлінні активами і пасивами в іноземній валюті та в банківських металах, пов'язана з валютними ризиками (одним з елементів ринкового ризику), які виникають у зв'язку з використанням різних валют та банківських металів під час проведення банківських операцій.
(абзац перший пункту 1.1 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними
згідно з постановою Правління Національного банку України
від 13.03.2003 р. N 107)
Валютна позиція - це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності - відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов'язань за проданою валютою та банківськими металами перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою та банківськими металами перевищує обсяг зобов'язань.
(абзац другий пункту 1.1 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними
згідно з постановою Правління Національного банку України
від 13.03.2003 р. N 107)
При цьому довга відкрита валютна позиція при розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція - зі знаком мінус.
1.2. З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Національний банк установлює норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13), у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2).
1.3. При розрахунку нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції уповноважений банк приймає суму регулятивного капіталу, яка розрахована за балансом за станом на початок минулого робочого дня, що передує дню розрахунку цих нормативів13.
____________
13 Наприклад, для розрахунку нормативів розпорядження валютною позицією за 3-тє число звітного місяця приймається розмір регулятивного капіталу, що розрахований за даними балансу за станом за 1-ше число цього місяця.
1.4. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноваженим банком розраховуються за формою N 540 "Звіт про відкриті валютні позиції", що наведені в Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України, затверджених постановою Правління Національного банку від 12.12.97 N 436, зі змінами.
1.5. Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти та кожного банківського металу.
(пункт 1.5 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 13.03.2003 р. N 107)
1.6. На розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку впливають:
купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти та банківських металів, поточні й строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон та інші), за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах та в банківських металах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;
(абзац другий пункту 1.6 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними
згідно з постановою Правління Національного банку України
від 13.03.2003 р. N 107)
одержання (сплата) іноземної валюти та банківських металів у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповідних рахунках;
(абзац третій пункту 1.6 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними
згідно з постановою Правління Національного банку України
від 13.03.2003 р. N 107)
купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;
надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;
погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті та в банківських металах (списання якої здійснюється з відповідного рахунку витрат);
(абзац шостий пункту 1.6 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними
згідно з постановою Правління Національного банку України
від 13.03.2003 р. N 107)
інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, у тому числі національній, що призводять до зміни структури активів при незмінності пасивів і навпаки).
1.7. У межах установлених значень нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноважений банк може здійснювати такі валютні операції:
купівлю іноземної валюти та банківських металів для виконання зобов'язань перед нерезидентами за власними зовнішньоекономічними договорами (контрактами), а також для виконання власних зобов'язань за виданими гарантіями, поручительствами, векселями;
(абзац другий пункту 1.7 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними
згідно з постановою Правління Національного банку України
від 13.03.2003 р. N 107)
купівлю іноземної валюти або банківських металів на міжбанківському валютному ринку України за гривні без наявності зобов'язань;
(пункт 1.7 глави 1 розділу VIII доповнено новим абзацом третім згідно з
постановою Правління Національного банку України від 13.03.2003 р. N 107)
купівлю банківських металів без наявності зобов'язань на міжнародному ринку за рахунок власної іноземної валюти або за рахунок купленої іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за гривні;
(пункт 1.7 глави 1 розділу VIII доповнено новим абзацом четвертим згідно з
постановою Правління Національного банку України від 13.03.2003 р. N 107,
у зв'язку з цим абзаци третій - дев'ятий
вважати відповідно абзацами п'ятим - одинадцятим)
купівлю за власні кошти за дорученням клієнтів іноземної валюти для виконання їх зобов'язань перед нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) та зареєстрованими Національним банком кредитами (позиками), що одержані резидентами від уповноважених банків та уповноважених фінансових установ, а також від нерезидентів;
купівлю іноземної валюти для виконання зобов'язань перед клієнтами за неторговельними операціями;
(абзац шостий пункту 1.7 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 17.11.2004 р. N 552)
купівлю-продаж за іноземну валюту основних засобів і товарно-матеріальних цінностей;
залучення коштів в іноземній валюті до статутного капіталу банку та розрахунки з резидентами і нерезидентами за іншими видами капітальних операцій (за операціями з цінними паперами, вкладами, депозитами тощо);
з погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті та в банківських металах (списання здійснюється з відповідного рахунку витрат);
(абзац дев'ятий пункту 1.7 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними
згідно з постановою Правління Національного банку України
від 13.03.2003 р. N 107)
за різницею між нарахованими, але не отриманими доходами банку та нарахованими, але не відшкодованими власними витратами банку, а також з одержання (сплати) іноземної валюти та банківських металів у вигляді доходів або витрат;
(абзац десятий пункту 1.7 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними
згідно з постановою Правління Національного банку України
від 13.03.2003 р. N 107)
з організації безготівкових розрахунків уповноважених банків з міжнародними платіжними системами за платіжними картками.
1.8. Уповноважений банк набуває право на відкриту валютну позицію з дати отримання ним від Національного банку дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати відкликання ліцензії Національним банком та/або припинення дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями.
1.9. Департамент валютного регулювання залежно від ситуації на внутрішньому та зовнішньому грошово-кредитних ринках визначає особливості щодо окремих напрямів діяльності уповноважених банків, які пов'язані зі здійсненням операцій на міжбанківському валютному ринку України.
1.10. У межах установленого нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13), у тому числі обмеження ризику загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) та ризику загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2) Департамент валютного регулювання та Департамент валютного контролю та ліцензування Національного банку можуть уносити певні обмеження щодо регулювання окремих активних операцій із валютними цінностями уповноважених банків, що пов'язані з питаннями курсоутворення національної валюти та створення чіткішого й прозорішого механізму контролю за валютними операціями окремих банків.
1.11. Пункт 1.11 глави 1 розділу VIII виключено
(пункт 1.11 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 13.03.2003 р. N 107,
виключено згідно з постановою Правління
Національного банку України від 12.08.2005 р. N 290)
Глава 2. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13)
2.1. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з проведенням операцій на валютному ринку, що може призвести до значних втрат банку.
2.2. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.
(пункт 2.2 глави 2 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 13.03.2003 р. N 107)
2.3. За кожною іноземною валютою та кожним банківським металом обчислюється підсумок за всіма балансовими і позабалансовими активами і всіма балансовими та позабалансовими зобов'язаннями банку та розраховується загальна відкрита валютна позиція банку в гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою та кожним банківським металом (розрахунок проводиться за звітну дату).
(абзац перший пункту 2.3 глави 2 розділу VIII із змінами, внесеними
згідно з постановою Правління Національного банку України
від 13.03.2003 р. N 107)
Величина загальної відкритої валютної позиції банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами та за всіма банківськими металами.
(абзац другий пункту 2.3 глави 2 розділу VIII із змінами, внесеними
згідно з постановою Правління Національного банку України
від 13.03.2003 р. N 107)
2.4. Для банків, статутний капітал яких сплачено у вільно конвертованій валюті та внаслідок чого виникає порушення нормативу загальної довгої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті, установлюється, що частина (або вся сума) статутного капіталу банку не враховується до розрахунку нормативу загальної довгої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті за умови, що ці кошти розміщені на окремому депозитному рахунку в Національному банку (лише та частина, що призводить до порушення цього нормативу).
Обсяг валюти на окремому депозитному рахунку в Національному банку для розрахунку нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції визначається уповноваженими банками самостійно. При цьому банки здійснюють розрахунок нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції з вирахуванням суми коштів, які розміщуються на окремому депозитному рахунку в Національному банку.
(абзац другий пункту 2.4 глави 2 розділу VIІІ в редакції постанови
Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39)
Для відкриття окремого рахунку уповноваженим банкам потрібно використовувати кореспондентські рахунки Національного банку за кордоном, інформація про які доводиться до банків окремо.
В уповноваженому банку кошти, що розміщуються в депозит, повинні обліковуватися на балансовому рахунку 1212 "Короткострокові депозити в Національному банку України".
Мінімальна сума депозиту, ставки за депозитом, термін розміщення депозиту та інші умови визначаються відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.
Депозитні угоди про розміщення в Національному банку частини коштів статутного капіталу потрібно укладати з Національним банком через Департамент валютного регулювання за допомогою дилінгового обладнання Reuters або шляхом письмового оформлення відповідних документів, з подальшим обміном підтвердженнями по SWIFT або ключованими телексними повідомленнями про списання та зарахування валютних коштів.
У разі розірвання угоди про відкриття окремого рахунку, укладеної між уповноваженим банком і Національним банком, банк повинен повідомити про це Департамент валютного регулювання.
2.5. Нормативне значення загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) має бути не більше ніж 30 відсотків.
У цьому разі встановлюється обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції банку:
загальна довга відкрита валютна позиція (Н13-1) має бути не більше ніж 20 відсотків;
загальна коротка відкрита валютна позиція (Н13-2) має бути не більше ніж 10 відсотків.
(пункт 2.5 глави 2 розділу VIII в редакції постанови
Правління Національного банку України від 12.08.2005 р. N 290)
Розділ IX. СПЕЦІАЛЬНІ ВИМОГИ ЩОДО ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ
Глава 1. Встановлення спеціальних значень економічних нормативів
1.1. Національний банк здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків і встановлює спеціальні вимоги стосовно певного виду діяльності банків.
Банк набуває статусу спеціалізованого банку, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу, пов'язаного з іпотекою, інвестиційною діяльністю, кліринговою діяльністю, а також статусу ощадного банку, - якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.
1.2. Спеціалізованим банкам та уповноваженим банкам, що спеціалізуються на здійсненні однієї чи декількох банківських операцій, залучають кошти фізичних осіб для довгострокового кредитування будівництва житла, у зв'язку із концентрацією ризиків установлюються спеціальні (підвищені) значення економічних нормативів для забезпечення більш високого, порівняно з універсальними банками, рівня адекватності регулятивного капіталу та співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів, рівня ліквідності та запобігання надмірному перекладанню банками ризиків на своїх кредиторів (вкладників).
(пункт 1.2 глави 1 розділу IX із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України
від 06.08.2008 р. N 228)
1.3. Для спеціалізованих ощадних банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:
нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 30 відсотків;
нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) у розмірі:
не більше ніж 20 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів не більше ніж 10 відсотків від загальної суми кредитного портфеля, дебіторської заборгованості, портфеля цінних паперів та коштів, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках (далі - відповідна група активів);
не більше ніж 15 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів від 10 до 20 відсотків від відповідної групи активів;
не більше ніж 10 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів від 20 до 30 відсотків від відповідної групи активів;
не більше ніж 5 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів більше ніж 30 відсотків від відповідної групи активів або якщо формування резервів під активні операції здійснено не в повному обсязі;
(абзац третій пункту 1.3 глави 1 розділу IX замінено абзацами третім - сьомим згідно з
постановою Правління Національного банку України від 15.09.2004 р. N 443,
у зв'язку з цим абзаци четвертий і п'ятий
уважати відповідно абзацами восьмим і дев'ятим)
нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), - не більше ніж 2 відсотки;
норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) - у розмірі:
не більше ніж 20 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів менше ніж 7 відсотків від відповідної групи активів;
не більше ніж 10 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів від 7 до 10 відсотків від відповідної групи активів.
Якщо обсяг негативно класифікованих активів банку становить більше 10 відсотків від відповідної групи активів, то банк не має права збільшувати обсяг операцій з інсайдерами банку (забороняється укладати нові договори або продовжувати строк діючих з такими особами) до часу зниження обсягу негативно класифікованих активів нижче ніж 10 відсотків.
(абзац дев'ятий пункту 1.3 глави 1 розділу IX замінено абзацами дев'ятим -
дванадцятим згідно з постановою Правління Національного банку України
від 01.11.2005 р. N 407)
1.4. Для спеціалізованих іпотечних банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:
нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 30 відсотків;
нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - не більше ніж 5 відсотків;
нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), - не більше ніж 2 відсотки;
нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), - не більше ніж 20 відсотків.
1.5. Для спеціалізованих розрахункових (клірингових) банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:
нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) - не менше ніж 20 відсотків;
нормативу (коефіцієнта) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3) - не менше ніж 12 відсотків;
(абзац третій пункту 1.5 глави 1 розділу IX в редакції постанови
Правління Національного банку України від 06.08.2008 р. N 228)
нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 90 відсотків;
нормативу великих кредитних ризиків (Н8) - не більше ніж 100 відсотків;
нормативу загальної суми інвестування (Н12) - не більше ніж 10 відсотків та обмежується вкладанням коштів у статутні фонди бірж, позабіржових/торговельних систем, депозитаріїв та установ, що займаються клірингом і розрахунками на біржовому та позабіржовому ринках;
(абзац шостий пункту 1.5 глави 1 розділу IX в редакції постанови
Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. N 489)
залучення вкладів фізичних осіб має бути не більше 5 відсотків регулятивного капіталу банку;
надання та отримання кредитів на міжбанківському ринку має бути не більше 100 відсотків регулятивного капіталу банку.
(пункт 1.5 глави 1 розділу IX доповнено абзацом восьмим згідно з
постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. N 489)
1.6. Для спеціалізованих інвестиційних банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:
нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) - не менше ніж 20 відсотків;
нормативу (коефіцієнта) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3) - не менше ніж 12 відсотків;
(абзац третій пункту 1.6 глави 1 розділу IX в редакції постанови
Правління Національного банку України від 06.08.2008 р. N 228)
нормативу загальної суми інвестування (Н12) - не більше ніж 90 відсотків;
залучення вкладів фізичних осіб має бути не більше 5 відсотків регулятивного капіталу банку.
1.7. Пункт 1.7 глави 1 розділу IX виключено
(згідно з постановою Правління
Національного банку України від 16.11.2005 р. N 430,
у зв'язку з цим пункти 1.8 - 1.11 уважати відповідно пунктами 1.7 - 1.10)
1.7. Нормативні значення інших економічних нормативів для спеціалізованих банків та уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для фінансування житлового будівництва, установлюються такі самі, як для універсальних банків.
1.8. Залежно від виду спеціалізації вищезазначених спеціалізованих банків та уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для фінансування житлового будівництва, рівня капіталу банку Національний банк може висувати до них додаткові вимоги з метою забезпечення фінансової стійкості цих банків.
1.9. Залучення вкладів фізичних осіб спеціалізованими банками (крім спеціалізованих ощадних банків) не може становити більше 5 відсотків регулятивного капіталу банку.
(абзац перший пункту 1.9 глави 1 розділу ІX в редакції постанови
Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39)
До зобов'язань банку за вкладами фізичних осіб належать:
поточні рахунки фізичних осіб;
кошти фізичних осіб у довірчому управлінні;
кошти в розрахунках фізичних осіб;
кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками;
нараховані витрати за коштами до запитання фізичних осіб;
короткострокові депозити фізичних осіб;
довгострокові депозити фізичних осіб;
нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб;
ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком (тільки у частині іменних ощадних сертифікатів);
нараховані витрати за ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком (тільки в частині іменних ощадних сертифікатів).
Абзац тринадцятий пункту 1.9 глави 1 розділу IX виключено
(згідно з постановою Правління
Національного банку України від 06.08.2008 р. N 228,
у зв'язку з цим абзаци чотирнадцятий - вісімнадцятий
уважати абзацами тринадцятим - сімнадцятим)
Банкам забороняється додаткове залучення вкладів фізичних осіб або продовження дії договорів з фізичними особами у разі порушення хоча б одного з економічних нормативів.
(абзац тринадцятий пункту 1.9 глави 1 розділу IX у редакції постанови
Правління Національного банку України від 06.08.2008 р. N 228)
Максимальний розмір залучення вкладів фізичних осіб для всіх новостворених банків має становити:
(пункт 1.9 глави 1 розділу IX доповнено абзацом чотирнадцятим згідно з
постановою Правління Національного банку України від 15.09.2004 р. N 443)
протягом першого року діяльності - співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 50 відсотків;
(пункт 1.9 глави 1 розділу IX доповнено абзацом п'ятнадцятим згідно з
постановою Правління Національного банку України від 15.09.2004 р. N 443)
протягом другого року діяльності - співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 100 відсотків.
(пункт 1.9 глави 1 розділу IX доповнено абзацом шістнадцятим згідно з
постановою Правління Національного банку України від 15.09.2004 р. N 443)
Надалі, якщо банк має високий і стабільний рівень надходжень, що забезпечує його прибуткову діяльність, основні показники фінансової діяльності банку відповідають нормативним вимогам або перевищують їх, то він може залучати вклади фізичних осіб без цих обмежень.
(пункт 1.9 глави 1 розділу IX доповнено абзацом сімнадцятим згідно з
постановою Правління Національного банку України від 15.09.2004 р. N 443,
абзац сімнадцятий пункту 1.9 глави 1 розділу IX із змінами,
внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України
від 06.08.2008 р. N 228)
1.10. Недотримання банками встановлених спеціальних значень економічних нормативів є підставою для вжиття Національним банком відповідних заходів впливу згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.
Глава 2. Порядок дотримання спеціальних значень економічних нормативів, установлених для спеціалізованих ощадних банків
2.1. Банки самостійно визначають напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій.
Якщо більше ніж 50 відсотків пасивів банку є вкладами фізичних осіб (незалежно від типу активів), то такий банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку і має дотримуватися економічних нормативів у розмірі, що встановлений для спеціалізованих ощадних банків, у порядку, визначеному цією главою.
2.2. Банки зобов'язані постійно за станом на кожний робочий день визначати співвідношення середньоарифметичних залишків за вкладами фізичних осіб до середньоарифметичних залишків пасивів банку (далі - співвідношення) за останні 30 календарних днів поспіль згідно з даними форми "1Д "Баланс банку" без урахування розрахунків між філіями та іншими підвідомчими установами банку.
(пункт 2.2 глави 2 розділу IX із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
2.3. Якщо визначене співвідношення досягне більше ніж 50 відсотків пасивів, то банк зобов'язаний з наступного робочого дня дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків з урахуванням вимог цієї глави.
2.4. Визначення співвідношення та контроль за дотриманням економічних нормативів банками здійснюються таким чином:
а) територіальне управління Національного банку (Департамент банківського регулювання і нагляду) щоденно контролює значення визначеного вище співвідношення.
Якщо на певну дату (за останні 30 календарних днів поспіль) співвідношення за розрахунками банку досягне 45 відсотків і більше, то банк має надіслати до територіального управління Національного банку (Департаменту банківського регулювання і нагляду) обґрунтовані пояснення щодо причин, унаслідок яких утворилося таке співвідношення, або про намір банку (визначений у стратегії банку) набути статус спеціалізованого ощадного;
б) якщо на певну дату співвідношення за розрахунками банку становитиме більше ніж 50 відсотків пасивів, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися протягом 180 календарних днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків відповідно до пункту 1.3 глави 1 цього розділу.
Крім того, банки мають дотримуватися нормативів кредитного ризику в такому порядку:
за новими угодами, що укладаються банком з дня застосування економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, - у розмірі, що встановлений для спеціалізованих ощадних банків;
за кредитами та іншими вкладеннями, які розміщені до дня застосування економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, - у розмірі, що встановлений для універсальних банків, у разі пролонгації угод за цими кредитами та вкладеннями - у розмірі, що встановлений для спеціалізованих ощадних банків.
Банк, отримавши від Національного банку протокольне повідомлення щодо перевищення визначеного співвідношення більше ніж 50 відсотків пасивів, надсилає підтвердження до територіального управління Національного банку (Департаменту банківського регулювання і нагляду) про потребу дотримання з наступного робочого дня визначених у цьому пункті нормативів;
в) якщо через 180 календарних днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення за цей період становитиме 50 і менше відсотків, то банк, починаючи з наступного робочого дня, має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.
Якщо за 180 календарних днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення за цей період становитиме більше ніж 50 відсотків, то банк має дотримуватися протягом наступних 360 днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків відповідно до пункту 1.3 глави 1 цього розділу;
г) якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме 50 відсотків і менше, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.
Якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме більше 50 відсотків, то банк має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків протягом наступних 360 днів.
(розділ IX доповнено главою 2 згідно з постановою
Правління Національного банку України від 15.09.2004 р. N 443)
Розділ X. КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ БАНКАМИ ЕКОНОМІЧНИХ НОРМАТИВІВ ТА ВИМОГ ЩОДО РЕГУЛЯТИВНОГО КАПІТАЛУ БАНКІВ
Глава 1. Періодичність надання банками інформації про дотримання економічних нормативів
1.1. Контроль за дотриманням банками встановлених економічних нормативів здійснюється відповідними територіальними управліннями та підрозділами центрального апарату банківського нагляду Національного банку на постійній основі.
1.2. Розрахунок економічних нормативів банки (юридичні особи) проводять на підставі щоденних балансів.
При цьому звітними є дані про дотримання економічних нормативів, що розраховані:
а) за щоденними розрахунками:
нормативи мінімального розміру регулятивного капіталу банку (Н1), максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), великих кредитних ризиків (Н8), максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10);
б) за формулою середньозваженої величини (за місяць):
нормативи співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3), миттєвої ліквідності (Н4), інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), загальної суми інвестування (Н12), норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13);
(абзац другий підпункту "б" пункту 1.2 глави 1 розділу X із змінами,
внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України
від 06.08.2008 р. N 228)
в) за станом на 1-ше, 11-те та 21-ше число кожного місяця:
нормативи адекватності регулятивного капіталу (Н2), поточної ліквідності (Н5), короткострокової ліквідності (Н6).
1.3. Якщо за результатами безвиїзного нагляду або інспекційної перевірки встановлено факти невиконання банками економічних нормативів, то до банків мають застосовуватися заходи впливу згідно зі статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування заходів впливу.
1.4. Алгоритм розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків розробляється відповідно до цієї Інструкції та затверджується окремою постановою Правління Національного банку.
(глава 1 розділу X в редакції постанови Правління
Національного банку України від 16.04.2003 р. N 151)
Глава 2. Вимоги до подання звітності та здійснення нагляду на консолідованій основі
2.1. Банки та банківські об'єднання (материнський банк/центральний кооперативний банк) зобов'язані складати консолідовану фінансову звітність згідно з Інструкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 07.12.2004 N 598 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.12.2004 за N 1660/10259 (далі - Інструкція про консолідацію).
(пункт 2.1 глави 2 розділу X в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
2.2. З метою встановлення характеру впливу учасників консолідованої групи на фінансовий стан материнського банку/центрального кооперативного банку, вкладень материнського банку/центрального кооперативного банку в капітали інших юридичних осіб та операцій з цими юридичними особами, можливості впливати на діяльність учасників консолідованої групи, а також з метою визначення загальної величини ризику та капіталу банківської та консолідованої групи материнський банк/центральний кооперативний банк зобов'язаний розраховувати економічні нормативи на підставі консолідованої фінансової звітності. Про стан дотримання економічних нормативів материнський банк/центральний кооперативний банк подає консолідовану статистичну звітність згідно з вимогами цієї глави та додатка.
2.3. Нагляд на підставі консолідованої фінансової та статистичної звітностей застосовується до всіх консолідованих груп.
2.4. Для материнського банку/центрального кооперативного банку встановлюються такі економічні нормативи, розраховані на підставі консолідованої фінансової звітності:
регулятивний капітал банку - Н1к;
адекватність регулятивного капіталу - Н2к;
максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента - Н7к;
великі кредитні ризики - Н8к;
максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру - Н9к;
інвестування в цінні папери окремо за кожною установою - Н11к;
загальна сума інвестування - Н12к;
максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10к).
(пункт 2.4 глави 2 розділу X доповнено абзацом згідно з постановою
Правління Національного банку України від 01.07.2003 р. N 279)
2.5. Розрахунок економічних нормативів на підставі консолідованої фінансової звітності здійснюється з урахуванням порядку, встановленого цією Інструкцією.
Якщо до консолідованої групи входять небанківські установи та підприємства, то норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2к) розраховується з урахуванням даних перехідної таблиці за статтями балансу підприємства (додаток до цієї Інструкції).
2.6. Значення економічних нормативів, розрахованих на підставі консолідованої фінансової звітності, встановлюються на рівні значень економічних нормативів відповідно до цієї Інструкції (крім нормативу максимального розміру ризику на одного контрагента (Н7)) та глави 5 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 N 275 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 за N 730/5921, у частині мінімального розміру регулятивного капіталу.
Значення нормативу максимального розміру ризику на одного контрагента (Н7), розрахованого материнським банком/центральним кооперативним банком на підставі консолідованої фінансової звітності, не має перевищувати 20 % регулятивного капіталу консолідованої групи. Ця норма не застосовується, якщо сукупний капітал учасників консолідованої групи становить менше ніж 20 відсотків статутного капіталу консолідованої групи.
(абзац другий пункту 2.6 глави 2 розділу X із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
Материнський банк/центральний кооперативний банк зобов'язаний дотримуватися економічних нормативів, зазначених у пунктах 2.4 - 2.6 цієї глави, що розраховуються ним за даними консолідованої фінансової звітності.
2.7. При розрахунку регулятивного капіталу банку на індивідуальній основі материнський банк/центральний кооперативний банк, який підлягає нагляду на консолідованій основі, не повинен враховувати свої капіталовкладення в інші установи, що включені до консолідованої групи.
2.8. Якщо материнський банк/центральний кооперативний банк не включає дочірню установу до консолідованої фінансової звітності в одному з випадків відповідно до пункту 4.2 глави 4 розділу II Інструкції про консолідацію, банки зобов'язані за запитом Національного банку надавати потрібну інформацію про діяльність дочірньої установи (її власників), яка може сприяти нагляду за цією дочірньою установою.
(пункт 2.8 глави 2 розділу X із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
2.9. Якщо материнський банк/центральний кооперативний банк і будь-яка з його дочірніх установ здійснюють свою діяльність на території всієї України, то підрозділи банківського нагляду територіальних управлінь Національного банку, на території яких розташовані ці дочірні установи, повинні передавати один одному (за запитом інших підрозділів банківського нагляду територіальних управлінь Національного банку) інформацію про діяльність цих дочірніх установ для здійснення нагляду на консолідованій основі.
2.10. Материнський банк/центральний кооперативний банк за запитом підрозділів банківського нагляду територіального управління Національного банку (або структурного підрозділу центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за материнським банком) має надавати інформацію про всі його дочірні установи, які розташовані за межами України.
2.11. Департамент банківського регулювання і нагляду має право вимагати та перевіряти звітність афілійованих з банком осіб, дочірніх установ, інших учасників консолідованої групи з метою визначення їх впливу на діяльність і стан банку, а також будь-якого власника істотної участі банку, якщо вважає, що він негативно впливає на банк.
2.12. Департамент банківського регулювання і нагляду має право вимагати і отримувати потрібну інформацію від банків та від їх споріднених осіб незалежно від виду їх діяльності, якщо вважає, що ці особи мають суттєве значення з точки зору фінансового стану банку або оцінки ризиків банку.
2.13. Материнський банк/центральний кооперативний банк та інші учасники консолідованої групи зобов'язані надавати уповноваженим працівникам Національного банку повну інформацію, що потрібна для виконання ними наглядових функцій щодо їх діяльності та перевірки достовірності отриманих консолідованої фінансової та статистичної звітностей.
2.14. Банківський нагляд на підставі консолідованої фінансової звітності здійснюють територіальні управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням материнського банку/центрального кооперативного банку.
Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням учасників консолідованих груп використовує інформацію, яка отримується від територіального управління Національного банку (структурного підрозділу центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням материнського банку/центрального кооперативного банку.
2.15. Материнський банк/центральний кооперативний банк за своїм місцезнаходженням подає до територіального управління Національного банку (структурного підрозділу центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) звітність про дотримання економічних нормативів у строк, передбачений нормативно-правовими актами Національного банку України.
(пункт 2.15 глави 2 розділу X із змінами, внесеними згідно з
постановою Правління Національного банку України від 06.08.2008 р. N 228)
2.16. Материнський банк/центральний кооперативний банк подає консолідований звіт з питань банківського нагляду, що включає таке:
розрахунок економічних нормативів на підставі консолідованої фінансової звітності (щорічно);
консолідований звіт про склад учасників консолідованої групи (щокварталу до 10 числа другого місяця після звітного кварталу).
(абзац третій пункту 2.16 глави 2 розділу X в редакції постанови
Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. N 267)
2.17. Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням материнського банку/центрального кооперативного банку здійснює аналіз на підставі консолідованої фінансової звітності з метою нагляду.
Відповідальність за подання консолідованої фінансової та статистичної звітностей несуть керівники материнського банку/центрального кооперативного банку.
Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням материнського банку/центрального кооперативного банку щокварталу інформує відповідні територіальні управління Національного банку про склад учасників консолідованих груп регіону. Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням цих учасників консолідованих груп під час здійснення нагляду за їх діяльністю (якщо учасниками консолідованої групи є банки) враховують цю інформацію та визначають вплив учасників консолідованої групи на материнський банк/центральний кооперативний банк.
За банками - учасниками консолідованої групи нагляд здійснюється на індивідуальній основі територіальними управліннями Національного банку (структурним підрозділом центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за їх місцезнаходженням.
Якщо банк є учасником фінансової холдингової групи, материнською компанією якої є фінансова установа (небанківська), то територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням такого банку має перевіряти чи здійснює нагляд за такою групою уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг на підставі консолідованої фінансової звітності.
2.18. Для забезпечення нагляду за діяльністю материнського банку/центрального кооперативного банку на підставі консолідованої фінансової звітності відповідні територіальні управління Національного банку мають проводити таку роботу:
порівнювати значення величини власних коштів (чистих активів), розрахованих на підставі індивідуальної звітності материнського банку/центрального кооперативного банку, та консолідованої фінансової звітності;
порівнювати значення економічних нормативів, розрахованих на підставі консолідованої фінансової звітності, із відповідними значеннями, розрахованими материнським банком/центральним кооперативним банком на підставі індивідуальної звітності;
визначати розмір (рівень) впливу операцій, які були виключені під час складання консолідованої фінансової звітності, на показники економічних нормативів материнського банку/центрального кооперативного банку порівняно з його індивідуальною звітністю;
визначати склад учасників консолідованої групи.
2.19. Висновок територіального управління Національного банку щодо діяльності материнського банку/центрального кооперативного банку на паперових носіях подається до Департаменту банківського регулювання і нагляду до 25 травня року, наступного за звітним, та має містити:
(абзац перший пункту 2.19 глави 2 розділу X в редакції постанови
Правління Національного банку України від 01.11.2005 р. N 407)
дані про балансові та позабалансові активи і зобов'язання, прибутки і збитки із супровідними поясненнями та розшифрування балансових і позабалансових позицій і резервів, які включені до капіталу;
оцінку дотримання економічних нормативів, розрахованих на підставі консолідованої фінансової звітності;
інформацію про великі сумарні обсяги наданих кредитів, класифікацію кредитів та формування резервів під активні операції;
інформацію про факти застосування заходів впливу до материнського банку/центрального кооперативного банку.
2.20. Учасники консолідованої групи зобов'язані мати внутрішні контрольні механізми, адміністративні та єдині облікові процедури, які дають можливість у будь-який час провести перевірку відповідності діяльності банків вимогам законодавства.
2.21. У разі порушення економічних нормативів, розрахованих на підставі консолідованої фінансової звітності, заходи впливу застосовуються до материнського банку/центрального кооперативного банку відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правових актів Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.
(глава 2 розділу X в редакції постанови Правління
Національного банку України від 13.01.2003 р. N 7)
Глава 3. Механізм розрахунку економічних нормативів банку
3.1. Розрахунок середньоарифметичної величини здійснюється за такою формулою
3.2. Розрахунок середньолінійного відхилення здійснюється за такою формулою
де Xi - фактичне значення економічного нормативу за i-й робочий день;
Xi - XS - абсолютне значення відхилення за i-й робочий день;
n - кількість робочих днів у місяці, а для розрахунку нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку - кількість робочих днів, у які відкривалася довга/коротка валютна позиція.
3.3. Перерахування середньозваженої Xd здійснюється за такою формулою
При розрахунку Xd складова Ai розраховується за такими варіантами:
а) для нормативів Н3, Н4:
Ai = Xi, якщо Xi £ (XS + DS),
Ai = XS + DS, якщо Xi > (XS + DS);
б) для нормативів Н11, Н12, Н13:
Ai = Xi, якщо Xi ³ (XS - DS),
Ai = XS - DS, якщо Xi < (XS - DS).
Розрахунок середньозваженої величини за нормативами ризику загальної відкритої валютної позиції банку (Н13), у тому числі довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) і короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2), здійснюється за ті дні, за які банк відкривав довгу/коротку валютну позицію.
(глава 3 розділу X із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. N 39,
в редакції постанови Правління
Національного банку України від 16.04.2003 р. N 151)
Глава 4. Звітність банків
4.1. Форми звітності банків поділяються на щоденні, щодекадні, щомісячні, квартальні та річні.
4.2. До щоденної форми звітності належить форма N 1Д "Баланс банку".
Разом із щоденним балансом (файл 01) надається відповідна інформація за спеціальним файлом 42 для розрахунку таких економічних нормативів, як:
регулятивний капітал банку (Н1);
максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента (Н7);
великі кредитні ризики (Н8);
максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9);
максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10);
інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11).
4.3. До щодекадних форм звітності належать такі:
"Звіт про залишки коштів, що розміщені в інших банках";
"Звіт про структуру активів та пасивів за строками";
"Звіт про активні операції банків".
Щодекади надається відповідна інформація за спеціальними файлами 26 та А7 - для розрахунку таких економічних нормативів, як:
адекватність регулятивного капіталу (Н2);
поточна ліквідність (Н5);
короткострокова ліквідність (Н6).
4.4. До щомісячних форм звітності належать такі:
"Звіт про дотримання економічних нормативів";
"Звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності";
"Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями";
"Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості";
"Звіт про формування резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами";
"Звіт про формування резерву за простроченими та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями банків";
"Інформація про врахування субординованого боргу до розрахунку капіталу банку";
"Інформація про заборгованість держави перед банком";
"Звіт про 20 найбільших кредиторів банку".
4.5. До квартальних форм звітності належать такі:
"Інформація про вклади фізичних осіб у банках";
"Звіт про афілійованих осіб банку";
"Звіт про двадцять найбільших учасників банку".
4.6. До річних форм звітності належать такі:
"Інформація про суб'єктів господарської діяльності, у яких власник істотної участі в банку має участь, що перевищує 10 відсотків";
"Звіт про дотримання економічних нормативів на основі консолідованої фінансової звітності".
4.7. Вимоги щодо порядку складання та подання форм статистичної звітності встановлюються відповідними нормативно-правовими актами Національного банку, які регламентують правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку України (далі - Правила).
Якщо банк допустив помилку під час подання статистичної звітності, виправлення якої призведе до виконання таких показників, як величина економічних нормативів, формування спеціальних резервів (що були порушені за даними первісної звітності, яка підлягає виправленню), та/або допустив помилку щодо ідентифікаційних даних чи віднесення тих чи інших осіб до переліку пов'язаних осіб банку, то банк має право виправити зазначену помилку на підставі відповідного дозволу Національного банку на виправлення помилки.
Для отримання дозволу Національного банку на виправлення помилки банк має подати до Національного банку в строки, визначені Правилами, обґрунтування причини виникнення такої помилки та копії документів (у разі потреби), які підтверджують причини та суть помилки.
У разі своєчасного виправлення банком звітності на підставі відповідного дозволу Національного банку така звітність уважається достовірною.
Якщо за результатами інспекційної перевірки, безвиїзного нагляду або аудиторської перевірки виявлено, що дані звітності не відповідають реальній дійсності та впливають на такі показники, як величина економічних нормативів, а виправлення даних звітності призведе до невиконання хоча б одного з цих показників (які до виправлення помилки були виконані), та/або виявлено помилки щодо ідентифікаційних даних чи віднесення тих чи інших осіб до переліку пов'язаних осіб банку, то такі помилки є суттєвими, а звітність - недостовірною.
(пункт 4.7 глави 4 розділу X в редакції постанови
Правління Національного банку України від 20.10.2004 р. N 494)
4.8. Усі форми звітності, крім форми "Звіт про дотримання економічних нормативів", подаються електронною поштою.
4.9. Результати економічного аналізу діяльності кожного банку та висновки щодо його діяльності подаються територіальними управліннями Департаменту банківського регулювання і нагляду в строки, що встановлюються за рішенням Комісії Національного банку.
(пункт 4.9 глави 4 розділу X в редакції постанови
Правління Національного банку України від 28.09.2005 р. N 346)
4.10. Висновок щодо діяльності банку має містити загальну оцінку фінансового стану банку, а саме:
аналіз показників діяльності банку порівняно з показниками діяльності групи банків, до якої цей банк належить;
структуру капіталу;
інформацію про подання банком документів щодо збільшення статутного капіталу, які перебувають на розгляді в територіальному управлінні;
інформацію про якість активів та структуру зобов'язань;
інформацію про структуру банківських доходів;
інформацію про формування резервів під активні операції банків;
інформацію про дотримання банком економічних нормативів (ліквідності, кредитного ризику, інвестування, відкритої валютної позиції) та нормативу обов'язкового резервування;
аналіз статистичних форм звітності;
основні відомості про проведені перевірки діяльності банку;
обґрунтовані пропозиції територіального управління щодо подальшої діяльності банку;
іншу інформацію про банк.
(глава 4 розділу X в редакції постанови Правління
Національного банку України від 16.04.2003 р. N 151)
Начальник управління
методології Генерального
департаменту банківського нагляду
К. Е. Раєвський
Додаток
до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні
Перехідна таблиця за статтями балансу підприємства для розрахунку нормативу адекватності регулятивного капіталу (розподіл активів за групами ризику)
N з/п
Стаття балансу підприємства
Код рядка балансу підприємства
Група за планом рахунків банку
Рахунки
Номер статті консолідованого балансу
Найменування статті консолідованого балансу
Коефіцієнт ризику
1
2
3
4
5
6
7
8
1
Грошові кошти та їх еквіваленти
230, 240
150, 151, 152, 158
1500 - 1589
3
Кошти в інших банках
100
2
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
050, (160 + 161) - 1621
351
3510, 3511, 3519
5
Кредити та заборгованість клієнтів
100
3
Дебіторська заборгованість за розрахунками, інша дебіторська заборгованість
060, 170, 180, 190, 200, 210
352, 355, 357, 358, 359
3520, 3521, 3522, 3570, 3578, 3579, 3580, 3589
11.А
Активи небанківських установ
100
4
Витрати майбутніх періодів
270
350
3500
11.А
Активи небанківських установ
100
5
Основні засоби
(030 + 031) - 0322
200
4400, 4409
9
Основні засоби та нематеріальні активи3
100
6
Незавершене будівництво
020
443
4430, 4431
9
Основні засоби та нематеріальні активи
100
____________
1 Залишки за кодом рядка 162 не зважуються на ризик та одночасно відраховуються із активів, що зважуються на відповідні коефіцієнти ризику.
2 Залишки за кодом рядка 032 не зважуються на ризик та одночасно відраховуються із активів, що зважуються на відповідні коефіцієнти ризику.
3 Стаття 9 консолідованого балансу заповнюється окремо за основними засобами та нематеріальними активами.
(Інструкцію доповнено додатком згідно з постановою
Правління Національного банку України від 13.01.2003 р. N 7)
____________
